Мнение экспертов


5 особенностей украинского рынка возобновляемой энергетики

02.09.2019


Останні декілька років ринок відновлюваної енергетики в Україні є топ-галуззю і розвивається небаченими темпами, залишаючись найцікавішим для інвестицій як внутрішніх, так й іноземних. Але при високій рентабельності проектів, новим для України інвесторам варто знати декілька особливостей ведення бізнесу в нашій країні. Про найважливіші з них – в матеріалі.


Ринок відновлюваної енергетики в Україні отримує значну державну підтримку вже 10 років. Технології та обладнання для енергетичних проектів на відновлюваних джерелах енергії (ВДЕ) тривалий час були досить дорогими. І бізнесу навряд чи було б вигідно запускати проекти, які мали окупатися більше 20 років. Саме тому, починаючи із 2009 року, в Україні почали впроваджувати законодавчі пільги для розвитку сфери ВДЕ, зокрема механізм "зеленого" тарифу. Високий тариф для бізнесу на відновлювану енергетику у 35-40 євроцентів за кВт*год став каталізатором інвестицій в галузь. Та незважаючи на це, будь-яка компанія, що планує розвивати проекти у цій сфері, має розуміти її особливості.


1. Зміни правил гри

Недовершене законодавство, що регулює ринок відновлюваної енергетики, може бути одним з головних факторів, що стримують його розвиток. Протягом деякого часу воно було незбалансованим та не давало достатньої підтримки певним технологіям. Наприклад, біогазові проекти не отримували значного поширення через казус у законодавстві. Законом не був врахований один коефіцієнт, в результаті якого виробники біогазу підпадали під отримання "зеленого" тарифу, та за фактом не могли його отримувати. З фінансової точки зору запускати такі проекти було не вигідно. Але поступово ринок вирівнявся із прийняттям змін до закону у 2015 році, і біоенергетика стала повноцінною сферою на ринку.

Найбільший вплив на галузь має "зелений" тариф, дія якого закінчується у 2030 році. Враховуючи, що середня окупність проекту ВДЕ складає 5-7 років, час гарантованого отримання "зеленого" тарифу до його скасування зменшується. 

Натомість, з 2020 року квоти державної підтримки ВДЕ будуть розігруватися між інвесторами на відкритих аукціонах. Стартовою ціною на аукціоні буде визначено розмір "зеленого" тарифу, від якого учасники почнуть грати на пониження. Переможець, який запропонував мінімальну ціну продажу 1 кВт*год, отримує право продажу електроенергії Гарантованому покупцеві за встановленою на аукціоні ціною на термін 20 років з моменту введення в експлуатацію генеруючих потужностей. Цей механізм широко застосовується у багатьох країнах світу, він дозволить інвесторам отримувати довший термін роботи з гарантованим державою тарифом, закріпленим у Євро.

«Позитивні зміни у законодавстві збалансували сферу альтернативної енергетики. Раніше інвестори обережно заходили на ринок та обирали невеликі проекти, щоб зрозуміти, чи працює система. Сьогодні в Україні функціонують і планують одні з найбільших інвестиційних ВДЕ-проектів у Європі, є безліч вдало реалізованих кейсів. Альтернативна енергетика залишатиметься одним з найцікавіших видів бізнесу ще тривалий час», — вважає Юрій Подоляк, директор ІКНЕТ, компанії, що спеціалізується на управлінні інвестиційними проектами в енергетиці та промисловості.


2. Дозвільна документація

Один з найсуттєвіших етапів у реалізації проектів ВДЕ — отримання дозвільної документації. Це тривала процедура, яка вимагає вкладення часу і коштів. Отримати «зелений тариф» на енергію, що вироблятиме станція, настільки ж важливо, як і побудувати сонячну станцію. Будь-які проблеми і складнощі завжди стимулюють діяльність людей і компаній, що допомагають їх побороти. Але на ринку, що швидко розвивається, важливо контролювати якість робіт та дозвільної документації, розробленої для проекту. Виконавці часто обіцяють масштабні плани, проте інвестори в результаті можуть отримати непродумані проекти, втратити час і кошти. Особи, що приймають рішення, часто не здатні детально вивчити документацію, не дуже заглиблюються в законодавчі та регуляторні нюанси (адже проаналізувати їх – це великий пласт роботи відповідних фахівців), покладаючись на добросовісність виконавця. Відповідно, ризики придбати неякісний проект зростають.

Дуже поширені випадки, коли графік реалізації проекту збивається через відсутність ключових актів. Це можуть бути технічні умови для видачі потужності чи дозвільні документи по землі, які видані некоректно. Не можна допускати, щоб важливі деталі проекту з'ясовувалися вже під час його реалізації. Наприклад, в розрахунки закладена станція на 50 МВт, а за фактом в наявності є 15 МВт, інші ж потужності, які продавець заявляє, знаходяться на стадії отримання дозволів. Зрештою, процес здачі об'єкту може затягнутися, а це означає втрату часу та коштів. При чому, для людини, що не заглиблена в наші реалії, здається, що причини такого повороту об'єктивні, підрядник чи продавець робили все, що могли.

«Інвестори очікують від реалізаторів проекту відповідну якість роботи, у яку вони вкладають значні кошти. Проте найгірше у провальних проектах те, що інвестори втрачають дорогоцінний час. Із часом виявиться, що інші проекти були б успішніші, проте залишилися без уваги. Як оминути пастку? Звернутися за послугами до відомих, бажано міжнародного рівня, консалтингових компаній, працювати зі спеціалізованими ресурсами і платформами, звертати увагу на репутацію, досвід роботи, кількість вдало реалізованих підрядниками проектів», — Олександр Баськов, керівник напрямку сталого розвитку міжнародної консалтингової компанії Baker Tilly.


3. Наявність вітчизняних комплектуючих

Змінами у законі «Про альтернативну енергетику» у 2012 році вводились посилення обмежень на отримання "зеленого" тарифу. Згідно старих правил, об'єкти ВДЕ, що не мали обладнання або комплектуючих українського виробництва, не могли отримувати "зелений" тариф.

На той час, наприклад, сонячні панелі виробляли лише два підприємства. Причому підприємства були радянських часів, і виробляти якісне обладнання великими партіями не могли фізично. Жоден іноземний інвестор не буде купувати обладнання невідомого виробника, тому що жодна страхова компанія його не застрахує. Тому з 2013 року спостерігалося зниження активності на ринку.

Після 2015 року галузь отримала оновлене законодавство, за яким українську складову – комплектуючі – зробили додатковою перевагою, а не обов'язковим критерієм. Тож наразі, якщо компанія бажає отримати надбавку до "зеленого" тарифу у 5-10%, вона має обов'язково мати українське обладнання.

Розвиток отримало і вітчизняне виробництво елементів для станцій. Ще 5 років тому це в Україні купувалися лише готові сонячні панелі, сьогодні ж на українському ринку виробляються кріплення, металоконструкції, каркаси, скло, трансформаторні станції, тощо.

З початку 2019 року у Вінницькій області Kness Group відкрили найбільший в країні завод з виробництва сонячних панелей із 200 МВт річної потужності. Підприємство випускає різні панелі: рамкові, безрамкові «сендвічі» типу скло-скло на 60 і 72 комірки, потужністю 270-370 Вт. Даний об'єкт здатний покривати частину стрімко зростаючого попиту на ринку ВДЕ.

«Обладнання для СЕС імпортується досить тривалий період часу. Українське ж є в наявності, тим більше дає 10% надбавку до "зеленого" тарифу. Проте перевірка якості контрагента є основним етапом у плануванні проекту. На ринку з'явилося багато гравців, які мають досвід, або ж ні. Тому вкрай важливо дивитися на реалізовані проекти компаній, перевіряти їх репутацію та штат. Банки зі стабільною репутацією та наявним досвідом у ніші, спеціалізовані компанії – це провайдери, які приведуть інвестора до прогнозованого результату», — переконаний Микола Волков, спеціаліст із фінансування проектів по відновлюваним джерелам енергії Райффайзен банк Аваль.


4. Статус та розташування земельної ділянки

Успіх роботи сонячної станції напряму залежить від виділеної земельної ділянки та наявності поряд електромереж. Найбільш привабливими є земельні ділянки, які знаходяться недалеко від підстанцій високовольтних мереж. Проте вибрати бажаний земельний наділ не так просто і швидко. Електронний Кадастр також навряд допоможе вибрати ділянку для ведення проекту ВДЕ.

Важливий момент: земля повинна бути відведена під промисловість. На старті це мають бути землі запасу, або селищних рад. Під проект потрібен дозвіл на землевідведення, після чого розробляється план, а ділянка переводиться у землі енергетики за кодом 14.01. Всі ці процедури займають не менше, ніж півроку. Тобто, будь-яка ідея інвестора має передбачати втрату часу на пошук землі та оформлення необхідної документації. Щоб зберегти час та убезпечити себе, краще врахувати в проекті кошти на придбання вже готової, оформленої з урахуванням всіх законів, нормативів та інтересів стейкхолдерів ділянки, але обов'язково через надійного консультанта чи спеціалізований ресурс. Ще один варіант, більш вартісний, але менш ризикований, придбати вже готовий проект.

«Важливий фактор — це саме пошук відповідних земельних ділянок та наявність доступу до інформації щодо їх характеристик і цільового призначення. Придбати проект із вже оформленою земельною ділянкою буде коштувати на 30% дорожче чи більше вартості початкового етапу. Проте, це гарантує наявність готових документів на землю і знижує ризики на старті реалізації проекту», — радить Олександр Баськов, керівник напрямку сталого розвитку Baker Tilly.


5. Пошук інвестиційних проектів

Найголовніша проблема полягає у тому, що у сфері ВДЕ не вистачає чітко визначених і доступних каналів, через які інвестори могли б дізнатися інформацію про ринок і доступні можливості для інвестування. Часто інвестори заходять через особисті зв'язки і владні канали, місцеву владу. Але незважаючи на це, не завжди можна отримати хороші, рентабельні проекти за ринковою ціною. Інвестори, для яких український ринок є новим, потребують допомоги  в оцінці ризиків роботи з певними виконавцями, а також прихованих технічних, документарних та інші ризики проектів, які вони будуть купувати.

Зазвичай інвестор купує готовий або напівготовий об'єкт і корпоративні права у компанії, на яку оформлені документи і активи. Саме цю компанію треба оцінити не лише з технічної та юридичної точки зору, але й перевірити те, як проект впливає на місцеву громаду і навколишнє середовище. Адже це фактори, які згодом можуть стати перепоною для отримання кредитного фінансування і роботи станції. Неякісні послуги на ринку і спекулятивні компанії негативно впливають не тільки на інвестиційну привабливість українських проектів, а й на імідж країни як партнера в цілому. Проте наразі ринок йде шляхом консолідації зусиль ключових гравців, систематизації та прозорості. Наприклад, саме з такою метою компанії-лідери, що працюють в різних напрямках, пов'язаних з ВДЕ (юридичний, екологічний, соціальний, технічний, консалтинговий) об'єдналися та створили спільну інформаційно-торгову платформу GetMarket. По суті, за допомогою її спеціалістів будь-який потенційний інвестор може не лише знайти землю, готовий проект, постачальників обладнання, але й отримати повний перелік послуг, що потрібні для його ефективного запуску.

«Задача платформи GetMarket — систематизувати ринок і зібрати проекти, які зараз впроваджуються в Україні і пропонуються до продажу, які приходять із широким набором ділянок для проектів. Крім того, ми надаємо професійні послуги з оцінки цих ділянок, юридичний, консалтинговий, технічний супровід. Все це в комплексі слугує задачі – зробити ринок проектів з відновлюваної енергетики більш прозорим, відкритим і зрозумілим для інвестора. І таким чином, стимулювати надходження іноземного капіталу в Україну, підтримувати її економіку», — підкреслив Максим Бабаєв, СЕО проекту GetMarket.