Від планів до дії: як звести до мінімуму шкідливі викиди в атмосферу Чи можливо повністю перевести на електроенергію транспорт, промисловість і комунальну сферу

share

Чи можливо повністю перевести на електроенергію транспорт, промисловість і комунальну сферу.

 

 

Для світової спільноти все більш актуальною стає проблема декарбонізації економіки, аби скоротити викиди отруйних газів у атмосферу. При цьому, на питання, а що ж робити, відповідь, найчастіше, одна – відмовитися від спалювання вугілля, газу, нафтопродуктів для виробництва електроенергії та перейти на відновлювані джерела енергії (ВДЕ).

Водночас авторитетна профільна організація Eurelectric нещодавно випустила звіт під назвою "Decarbonization pathways European economy", в якому стверджує, що розвиток ВДЕ – лишень один з аспектів на шляху до декарбонізації.

Дослідження показало, що виробництво електроенергії є причиною всього 28% усіх викидів CO2. Решта 72% припадають на транспорт, важку промисловість, будівельний сектор. Тому з переходом на сонячні й вітрові станції, на що буде потрібно декілька десятиліть, паралельно повинні бути активізовані проекти зі зниження споживання викопних палив у зазначених сферах на користь електроенергії, яка може генеруватися з поновлюваних джерел видів енергії.

Наскільки це піддається реалізації, і чи є подібні приклади у світовій практиці, Mind розповів експерт Данило Бабков, менеджер відділу по аналітичній роботі Дирекції з комерційної діяльності ДТЕК «Енерго».

Проблему декарбонізації економіки розглядають вже давно, і на дуже високому рівні. Хотілось би процитувати одного з високопоставлених чиновників ЄС: «Ми можемо йти шляхом до стовідсоткового використання відновлюваної електроенергії в майбутньому, але коли справа доходить до опалення, охолодження та транспорту, ми не докладаємо зусиль, ніби у нас величезна кількість часу».

Напрямок – декарбонізація

Якщо придивитися, можна помітити цікавий тренд: сьогодні транспортний сектор і електроенергетика впливають на природу приблизно у рівній мірі. Але частка вітру й сонця у генерації стає дедалі істотнішою, що з кожним роком робить виробництво електроенергії більш дружнім до екології. А ось автомобільний парк за останню чверть століття, навпаки, навіть підвищив споживання енергоносіїв на 80%, а викиди СО2 – на 30%. Відповідно, якщо енергетика зуміла швидше за інших декарбонізуватися, чому б не дати їй можливість допомогти декарбонізувати когось іще?

У низці розвинених країн Європи вже запущена серія цікавих проектів, як, наприклад, комерціалізація електровантажного транспорту (сміттєзбиральні машини від компанії Volvo); запуск електропаромов (Норвегія); моделювання літаків на електротязі для коротких рейсів (Airbus, Rolls-Royce, Siemens); проектування першої у світі електродороги з підзарядкою протяжністю 2 км (Швеція).

Країни-лідери впевнено заявляють про те, що їхня програма-максимум – вуглецева нейтральність. Тобто, спершу вони планують перевести виробництво електроенергії повністю на ВДЕ, згодом весь транспорт – на електрику, потім комунальні служби – на електронасоси.

Подібні пертурбації повинні звести до мінімуму шкідливі викиди, а все, що залишиться в атмосфері поганого, планують «викачати» за допомогою спеціальних технологій. Для більшості країн світу подібні плани звучать як sci-fi (англ. Science fiction, наукова фантастика. – Mind). А ось Норвегія ще 15 років тому перейшла від планів до дії. Як їй це вдалося?

Транспорт

Сьогодні Норвегія – одна з країн-лідерів за розвитком електричного транспорту. Розумний крок для країни, яка понад 95% електроенергії отримує від гідроелектростанцій. У 2017 році кількість електромобілів і гібридів на дорогах Норвегії подолала позначку в 200 000 одиниць. Близько 40% проданих нових машин мали електричний двигун. У минулому році чисельність громадських зарядних станцій становила 10 000.

Такого успіху вдалося досягти насамперед завдяки ефективній системі державної підтримки електротранспорту.

1.Нульове мито. З 1990 року ввезення електромобілів до країни не обкладається митом, яке для автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння (ДВЗ) становить до 100% від ціни.

2.Нульовий ПДВ. З 2001 року реалізація електромобілів на території Норвегії не обкладається ПДВ, хоча для бензинових і дизельних автомобілів розмір податку складає 25%.

3.Спеціальні номерні знаки (державний рівень). З 1999 року за власниками електромобілів були закріплені реєстраційні номери, що починаються з літер EL, EK і EV.

4.Безкоштовний проїзд по автомагістралях і за користування поромами.

5.Безкоштовна парковка.

6.Доступ на автобусні смуги.

7.Створення мережі зарядних станцій. Уряд Норвегії у 2009 році запустив програму з будівництва національної мережі загальнодоступних електричних зарядних станцій. Програма фінансується за рахунок коштів, отриманих від експорту нафти й газу. Мета програми – встановити уздовж автомагістралей як мінімум по дві швидкісні зарядні станції кожні 50 км. У 2017 році мета була успішно досягнута.

8.Безкоштовна зарядка (національний рівень).

9.Закупівля електричного транспорту для муніципальних потреб. Багато міст Норвегії заявили про повний перехід громадського транспорту на електроенергію. Наприклад, державний автопарк в Осло стане електричним вже до 2020 року. З цією метою міською адміністрацією було розміщено замовлення на 76 електробусів і на будівництво відповідних зарядних станцій для них.

Норвегія грамотно дотримується принципу «забруднювач платить», і використовує кошти, отримані від оподаткування автомобілів з ДВС, на підтримку пільг для власників електромобілів.

Логічно припустити, що Норвегія стане однією з перших країн, які відмовляться від стимулювання покупки електричного транспорту, оскільки він просто стане конкурентоспроможним і без державної підтримки. Якщо поточні тенденції збережуться, урядові не потрібно буде забороняти продаж автомобілів з ДВС у 2025 році, їх і без того перестануть купувати.

Комунальні служби

Найбільш поширені сьогодні проекти з електрифікації комунальних послуг полягають у використанні електричних насосів замість газових при нагріванні води. За рахунок недорогого виробництва електроенергії за допомогою гідрогенерації, район Бремен у Норвегії на 85% забезпечується гарячою водою від електрики.

Цікава практика з нагрівання води використовується у норвезькому місті Ставангер. Вода при охолодженні «хмарних» дата-центрів, які використовує бізнес, «забирає» собі тепло, і вже у «гарячому» вигляді постачається до квартир жителів.

«Розумні» міста

Муніципальна влада Осло стверджує, що в ідеалі процеси електрифікації комунальних послуг міста – водопостачання, утилізація відходів, транспортна система, будівництво – досягають максимального ефекту при їхньому об'єднанні в одну «розумну мережу», що працює як інтелектуальна, автоматично балансуюча і самоконтрольована система. Тобто норвежці пропонують перехід до інтегрованих моделей енергопостачання, коли окремі схеми енерго-, тепло-, газо- і водопостачання а також телекомунікаційні структури формують загальну «систему систем».

Інфраструктура, побудована на нових технологіях, дозволяє раціонально використовувати джерела енергії – від мінімізації шкідливих викидів до онлайн-управління міськими комунальними послугами.

Вихід – в інтеграції

Отже, з доповіді Eurelectric "Decarbonization pathways European economy" можна зробити висновок, що європейська спільнота бачить у якості відповіді на питання про «глобальну декарбонізацію» взаємодію між різними секторами – електроенергетикою, теплопостачанням, транспортом – задля інтеграції більш високої частки відновлюваних джерел енергії.

На думку авторів, подібне бачення сталого розвитку країн (міст) є яскраво вираженим в широкому сенсі трендом нового життєустрою, де поєднуються новітні технології, висока якість життя, «екологічна дружелюбність», інтенсивна інтелектуалізація інфраструктури.

Ключовим фактором при цьому є проникнення електроенергії практично в усі без винятку побутові, промислові, транспортні системи і процеси, що радикально підвищує їхню керованість і екологічність.

За матеріалами: https://mind.ua/openmind/20186380-vid-planiv-do-di...

РЕКОМЕНДУЄМО:

placeholder+image
author
СТАНЬ АВТОРОМ

З питань публікації та власного блогу напішіть листа на адресу:

getmarketua@gmail.com
placeholder+image

ТОП БЛОГІВ:

blog_photo_1

Юрій Подоляк

Возможен ли электромайдан в Украине?

blog_photo_1

Олександр Баськов

Сонячні проекти очікують на свого власника

blog_photo_1

Андрій Оленюк

О проблемах та перспективах ринку