Чи залишиться ринок ВДЕ привабливим зі зміною механізмів державної підтримки в 2020 році?

share

 

 

Своїми думками щодо найближчого майбутнього галузі відновлюваної енергетики в Україні з GetMarket діляться юристи практики Енергетики та природніх ресурсів EVERLEGAL  Ольга Городнюк та Ярослав Даниш.

Аукціони на ринку електроенергії – це гра в імітацію прозорого механізму державної підтримки чи оптимальна альтернатива "зеленому" тарифу? Таке питання зараз постає перед вже існуючими та потенційними виробниками електроенергії з альтернативних джерел енергії. За перших 9 місяців 2019 року виробництво електроенергії з відновлюваних джерел було більшим на 107,9%, ніж за відповідний період минулого року. Хвилю інвестицій у відновлювану енергетику України викликали певні гарантії стабільності в галузі з боку держави. В той же час, подальший курс на енергетичну незалежність нашої країни потребує нових рішень із залучення інвестицій для досягнення бажаної частки виробництва електроенергії з відновлюваних джерел.

Енергетична стратегія України на період до 2035 року передбачає проведення стабільної та прогнозованої політики щодо стимулювання будівництва СЕС та ВЕС в Україні. Для цілей її реалізації передбачається надання державної підтримки на підставі аукціонів. Механізм працює таким чином, що електростанції, які вже отримали зелений тариф, працюватимуть за таким тарифом до 2030 і вимоги щодо проведення аукціонів до них не застосовуватимуться. Держава таким чином зберігає визначеність і передбачуваність своєї політики і дотримується гарантій, які були надані виробникам електроенергії до введення в дію аукціонів. Для нових же інвесторів правила змінюються. Сонячні електростанції потужністю більше 1 МВт та вітрові електростанції потужністю більше 5 МВт, або які мають більше трьох вітротурбін, що будуть введені в експлуатацію після 1 січня 2020 року, та які не уклали договори купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом до 31 грудня 2019 року з ДП "Гарантований Покупець", отримуватимуть державну підтримку винятково на підставі проведення аукціону.

Умови аукціонів досить прості та зрозумілі. Державну підтримку отримає той учасник, який запропонує найнижчу ціну. Гранична максимальна ціна закупівлі встановлена на рівні "зеленого" тарифу, що був затверджений на відповідний рік.

Аналізуючи вплив зміни механізму державної підтримки на ринку ВДЕ, варто перш за все звернути увагу на привабливість цього ринку для іноземного інвестора. З точки зору інвестування альтернативна енергетика України залишається привабливою галуззю, адже за допомогою аукціонів держава гарантує ефективність інвестицій та передбачуваність прибутків, а також дозволяє оцінити потенційні ризики. Додатково, проекти в галузі альтернативної енергетики потребують підтримки за рахунок кредитних ресурсів, а процедура застосування аукціонів дозволить залучати дешеві кредитні кошти у зв'язку з мінімізацією ризиків та регуляторні гарантії.

Важливо зазначити, що прозорість системи аукціонів є безперечною перевагою, проте зумовлює збільшення впливу державних органів, порівняно з тим, як це передбачалось для отримання "зеленого" тарифу. Фактично, формальне "встановлення" тарифу за існуючою процедурою (з мінімальним залученням Регулятора) змінюється на процедуру, що передбачає значний вплив інших органів державної влади. Наприклад, Кабінет Міністрів України (КМУ) щороку встановлює квоту державної підтримки. Це відбувається на підставі подання Державного агентства з енергоефективності та енергозбереження, а також оператора системи передачі. Тобто, навіть встановлення квоти вимагає значного залучення, окрім регулятора, органів державної влади. Щорічне ж затвердження такої квоти само собою є ризиком з огляду на певну непередбачуваність потреб держави в електроенергії з відновлюваних джерел, а це зі свого боку створює ризик для планового багаторічного інвестування в українські проекти у сфері енергетики.

На наступних етапах вплив державних органів лише посилюватиметься. Зокрема, відповідно до порядку проведення електронних аукціонів з продажу електричної енергії за двосторонніми договорами, затвердженого Кабінетом Міністрів України, проведення аукціону не відбуватиметься без організатора аукціону, обрання якого здійснюється конкурсною комісією, яка утворюється Мінекоенерго. Моніторинг проведення аукціону (дотримання регламенту та запобігання недобросовісній конкуренції) здійснюватиметься аукціонним комітетом, що також створюється Мінекоенерго. Бачимо, що поетапне отримання державної підтримки значною мірою залежатиме від прийняття рішень державними органам, що зумовлює ризик політичного впливу на проведення аукціонів.

Додатково, існує потенційний ризик щодо домовленості учасників аукціону задля встановлення ціни, наприклад, на рівні "зеленого" тарифу, що повністю нівелює базову мету проведення аукціону – забезпечення прозорості та конкуренції. Законодавець не визначив механізмів, які б стримували учасників аукціону від таких дій. Тобто, чи не основна перевага системи аукціонів, прозорість та конкуренція на ринку, не є абсолютною та повністю захищеною.

Загалом кроки нашої держави в розбудові енергетичної незалежності виглядають послідовними та враховують позитивний досвід іноземних держав. Проте, потребує уваги і негативний досвід держав, зокрема тих, де введення системи аукціонів не отримало очікуваних результатів. Прикладом негативного досвіду, який потрібно враховувати, є Німеччина. Країна знайома з випадками, коли навіть великі компанії, сильні гравці на ринку, програють за результатами усіх торгів, а в результаті – підвищення собівартості їх продукції та втрата робочих місць, що суттєво впливає на інвестиційній клімат країни. На додаток, незрозуміла й позиція української влади щодо ігнорування публічних обговорень реформування галузі, про що неодноразово зазначала бізнес-спільнота.

Враховуючи вищенаведене, важко дати точний прогноз щодо розвитку галузі через велику кількість політичних та практичних чинників. Привабливість ринку ВДЕ залишається під питанням до повного запуску механізмів проведення аукціонів та остаточного врегулювання проблемних моментів.