Останні роки в Україні активно будувалися відновлювані джерела енергії. Актуальним було питання створення систем накопичення енергії, було ухвалено відповідний закон, але війна зруйнувала значну частину "зелених виробників". То чи досі Україні потрібні energy storage? Чи буде актуальним питання створення і розвитку систем накопичення енергії під час повоєнного відновлення України? Чи сприятиме залученню інвестицій ухвалений законопроєкт 5436-д? Про який об'єм ринку та інвестицій можна говорити?
Система накопичення енергії (згідно з Законом 2019-VIII), або установка зберігання енергії (згідно з Законом 2046-IX) або energy storage (анг.) актуальна вже "на вчора", і тим паче буде актуальна "завтра"! В подальшому - УЗЕ (установка зберігання енергії).
В законодавстві України було два поняття: споживання та генерація, але УЗЕ працює як на споживання, так і на генерацію, тому юридично не було змоги використовувати УЗЕ, як окремий об'єкт. Наприклад, ДТЕК перший запустив в Україні промислову УЗЕ (https://dtek.com/ru/media-center/news/dtek-zapustil-pervuyu-v-ukraine-promyshlennuyu-sistemu-nakopleniya-energii/), але щоб не порушувати законодавство запустив не як окремий об'єкт, а як частину Запорізької ТЕС. Тому Держава внесла зміни в законодавство, щоб інвестори могли реалізовувати такі проєкти.
Чи потрібно це державі? Однозначно ТАК!
В планах розвитку оператора системи передачі (Укренерго) на 2022-2031 роки однією з вимог до інтеграції ОЕС України в ENTSO-E є забезпечення необхідного обсягу первинного частотного регулювання. Це орієнтовно 160 МВт у 2023 році. Згідно з цільовим сценарієм розвитку загальносистемні заходи з підвищення маневрової можливості ОЕС України передбачають будівництво 1 ГВт високоманеврових потужностей зі швидким стартом (до 2027 р.) та 0,5 ГВт систем регулювання потужності та частоти (до 2026 р.). Слід зазначити, що УЗЕ можна використовувати як для регулювання частоти, так і для високоманеврених потужностей! Тобто необхідність впроваджувати УЗЕ пов'язана як з вимогами до інтеграції з ENTSO-E, так і з підвищенням надійності ОЕС України в цілому.
Чи потрібно це інвесторам? Тут все просто: якщо це буде економічно доцільним, то так.
Давайте розбиратися:
1. Власники СЕС або ВЕС, згідно з новими законодавчими змінами можуть на своїх об'єктах встановити УЗЕ, але робити цього не будуть! Це економічно недоцільно: 15 років окупності, при тому що вже через 5 років потрібно частину обладнання УЗЕ замінити. Державі необхідно для існуючих або перспективних об'єктів ВДЕ встановити додатковий тариф, у разі використання УЗЕ. Тоді ринок запрацює!
2. Використовувати УЗЕ для купівлі дешевої електроенергії вночі з подальшим перепродажем вранці, коли вартість електроенергії максимальна? Технічно це можливо, але окупність 20 років говорить сама за себе. Цей ринок запрацює за двох чинників: в Україні подорожчає електроенергія та/або подешевшає вартість УЗЕ.
3. Маневрені потужності? Дуже необхідні державі, але на даний час немає державних фінансових механізмів для залучення інвесторів.
4. УЗЕ в якості регулювання частоти? Цей ринок вже готовий почати працювати. Вже є аукціони, є встановлені тарифи та є велика технічна потреба у ОЕС України. Але є декілька "але". По-перше, потрібно щоб зміни до Кодексу систем розподілу та Кодексу системи передачі та інших підзаконних актів "запрацювали". По-друге, війна не дає змогу залучати інвесторів. Якщо взяти середньозважену вартість будівництва 1 МВт УЗЕ за 1 млн $ та вище зазначену перспективу розвитку ОЕС України, то можна говорити про інвестиції не менш ніж 2 млрд $, які допоможуть державі створити надійну ОЕС України, виконати технічні вимоги Євросоюзу та у подальшому розвивати ринок ВДЕ.
На мою думку, як тільки будуть створені державою всі юридичні, технічні та головне, економічні механізми, то ринок почне розвиватись навіть під час війни!
