Деякі юридичні особливості реалізації біоенергетичних проектів в Україні

share

Біоенергетика — галузь енергетики, заснована на використанні біопалива. Для України біоенергетика є одним із стратегічних напрямків розвитку сектору відновлюваних джерел енергії, враховуючи високу залежність країни від імпортних енергоносіїв, в першу чергу, природного газу, і великий потенціал біомаси та біогазу, доступного для виробництва енергії. На відміну від вітроенергетики та сонячної енергетики, біоенергетика не залежить від погодних умов та не вимагає створення додаткових можливостей для балансування її потужностей, що є безумовною перевагою для стимулювання її розвитку в Україні.

Хоча темпи розвитку біоенергетики в Україні досі істотно відстають від європейських, слід зазначити, що за останні 5 років обсяг встановлених потужностей біоенергетичних проектів в Україні зріс більше ніж у тричі (з 49 МВт у 2014 році до 170 МВт на кінець 2019 року). Очікується, що у 2020 році потужності біоенергетичних проектів зростуть приблизно на 11%.

У цій статті ми хотіли би розглянути деякі юридичні особливості реалізації біоенергетичних проектів в Україні.

1. Юридичне регулювання підтримки біоенергетики в Україні

Закон України «Про альтернативні джерела енергії» від 20 лютого 2003 року № 555-IV («Закон про АДЕ») встановлює механізми стимулювання виробництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, зокрема для біоенергетичних проектів, які виробляють електроенергію з біомаси та біогазу («БіоЕС»).

Відповідно до Закону про АДЕ, біомасою вважається невикопна біологічно відновлювана речовина органічного походження, здатна до біологічного розкладу, у вигляді продуктів, відходів та залишків лісового та сільського господарства (рослинництва і тваринництва), рибного господарства і технологічно пов’язаних з ними галузей промисловості, а також складова промислових або побутових відходів, здатна до біологічного розкладу.

Закон про АДЕ далі встановлює, що біогаз може бути: (1) утворений з біомаси в результаті біологічного розкладу; (2) отриманий шляхом примусової газифікації біомаси; або (3) отриманий з відведених місць чи об’єктів, на яких здійснюються операції із зберігання та/або захоронення відходів, утворений з біомаси як складової промислових або побутових відходів.

Закон про АДЕ встановлює такі основні механізми підтримки БіоЕС: (1) зелений тариф; (2) викуп всього обсягу електричної енергії відпущеної БіоЕС за аукціонною ціною; та (3) надбавка до зеленого тарифу або аукціонної ціни за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва.

1.1 Зелений тариф

Зелений тариф встановлюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг («НКРЕКП») до 1 січня 2030 року на електричну енергію, вироблену на БіоЕС. Відповідно до Закону про АДЕ, Україна гарантує на весь строк застосування зеленого тарифу закупівлю у кожному розрахунковому періоді електричної енергії, виробленої на БіоЕС, яким встановлено зелений тариф, за таким зеленим тарифом.

Зелений тариф встановлюється після введення БіоЕС в експлуатацію паралельно або після отримання БіоЕС ліцензії на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії.

Зелений тариф для БіоЕС становить приблизно 12.39 євроцентів за 1 кВт год та виплачується у гривневому еквіваленті, що перераховується НКРЕКП для кожного кварталу року.

Слід зазначити, що 25 квітня 2019 року був прийнятий Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» № 2712-VIII («Закон про аукціони»), який значно обмежив застосування зеленого тарифу для вітрової та сонячної енергетики, а також знизив ставки зеленого тарифу для відповідних об’єктів, які вводяться в експлуатацію з 1 січня 2020 року. В свою чергу, для БіоЕС Закон про аукціони не тільки залишив можливість отримувати підтримку за зеленим тарифом без змін, а ще і відмінив зменшення зеленого тарифу, яке передбачалося для БіоЕС з 1 січня 2020 року, залишивши його на однаковому рівні до 2030 року.

1.2 Викуп всього обсягу електричної енергії відпущеної БіоЕС за аукціонною ціною

Закон про аукціони передбачає впровадження аукціонної системи розподілу державної підтримки стимулювання розвитку відновлювальної енергетики («Аукціони»). У цьому випадку підтримка надається у вигляді гарантування викупу всього обсягу електричної енергії відпущеної об’єктом електроенергії за аукціонною ціною в межах квоти отриманої на аукціоні.

Участь проектів БіоЕС в Аукціонах не є обов’язковою, а впроваджується на добровільних засадах. Наразі не існує помітних переваг участі БіоЕС в Аукціонах перед системою зеленого тарифу, проте це може змінитися у майбутньому.

З метою впровадження Аукціонів Кабінет Міністрів України («КМУ») затвердив Постанову КМУ від 27 грудня 2019 року № 1175 («Порядок проведення»), якою встановив порядок їх проведення.

Розмір річних квот підтримки на кожні наступні п’ять років та графік аукціонів з розподілу квот підтримки приймаються рішеннями КМУ до 1 грудня кожного року. Аукціони повинні проводитися два рази на рік до 1 квітня та до 1 жовтня.

Річна квота підтримки розподіляється на частки за окремими альтернативними джерелами енергії. Частка річної квоти підтримки для об’єктів альтернативної енергетики, що не належать до вітрової або сонячної генерації (як, наприклад, БіоЕС), повинна становити не менше ніж 15% загальної річної квоти. Також можуть передбачатися технологічно нейтральні квоти підтримки, які можуть отримати будь-які об’єкти альтернативної енергетики.

Слід зазначити, що перший Аукціон мав відбутись до 1 квітня 2020 року. Проте, на момент написання цієї статті КМУ не затвердив розмір квот та графік аукціонів на 2020 рік.

1.3 Надбавка до зеленого тарифу або аукціонної ціни за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва

БіоЕС, які будуть введені до 31 грудня 2024 року на додаток до зеленого тарифу або аукціонної ціни можуть отримати надбавку за дотримання рівня використання обладнання українського виробництва («Надбавка»).

Надбавка надається у вигляді доплати до зеленого тарифу або аукціонної ціни та може становити (див. Таблицю 1):

Таблиця 1

Розмір надбавки до зеленого тарифу/аукціонної ціни, %

Рівень використання обладнання українського виробництва, %

5

30 та більше, але менше 50

10

50 та більше

Рівень використання обладнання українського виробництва визначається як сума відповідних питомих відсоткових показників елементів обладнання. Для БіоЕС такі питомі відсоткові показники становлять (див. Таблицю 2):

Таблиця 2

Елементи обладнання

Питомий відсотковий показник, %

Котел

25

Турбогенератор

25

Мережеві насоси/водопідігрівачі

10

Система подачі палива (конвеєри безперервної дії для подачі палива)

10

Обладнання для фiльтрування або очищення газiв

15

Система водопідготовки

5

Градирні/конденсатори пари

5

Станції очистки господарсько-побутових стічних вод, дощових та виробничих вод, шнекові дегідратори осаду та аналогічне устаткування

5

Українське походження елементів обладнання підтверджується сертифікатами про українське походження та висновками про походження товару, які видаються Торгово-промисловими палатами.

2. Дозвільна документація

Основна дозвільна документація, що необхідна для функціонування БіоЕС, включає таке:

2.1 Ліцензія на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії

Ліцензія на право провадження господарської діяльності з виробництва електричної енергії («Ліцензія») є обов’язковою для всіх виробників електричної енергії з встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання більше 5 МВт та виробників електричної енергії, які мають намір продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії ТОВ «Гарантований Покупець» за зеленим тарифом незалежно від встановленої потужності об’єкта електроенергетики.

Таким чином, у більшості випадків Ліцензія для експлуатації БіоЕС є необхідною.

Порядок отримання Ліцензії та ліцензійні умови, яких повинен дотримуватися ліцензіат під час здійснення ліцензійної діяльності встановлюються Постановою НКРЕКП від 27 грудня 2017 року № 1467.

Відповідно до цієї постанови, для отримання Ліцензії, здобувач ліцензії, окрім іншого, повинен подати:

  1. копії документів, що підтверджують наявність у здобувача ліцензії на праві власності, господарського відання, користування, лізингу або на підставі договору концесії засобів провадження господарської діяльності у місцях провадження господарської діяльності;
  2. копії сторінок технічних паспортів електрогенеруючого обладнання, що підтверджують встановлену потужність заявленого електрогенеруючого обладнання; та
  3. схеми приєднання об’єктів електроенергетики здобувача ліцензії до електричної мережі із позначенням приладів обліку електричної енергії.

2.2 Оцінка впливу на довкілля

Діяльність БіоЕС може вимагати здійснення оцінки впливу на довкілля («ОВД») відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля» 23 травня 2017 року № 2059-VIII.

В залежності від характеристик БіоЕС та особливостей відповідного проекту необхідність здійснення ОВД може бути, зокрема, викликано таким:

  1. БіоЕС виробляє електроенергію, пару і гарячу воду тепловою потужністю 50 мегават і більше з використанням органічного палива;
  2. діяльність БіоЕС включає в себе операції у сфері поводження з небезпечними відходами (зберігання, оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) або операції у сфері поводження з побутовими та іншими відходами (оброблення, перероблення, утилізація, видалення, знешкодження і захоронення) обсягом 100 тонн на добу або більше;
  3. діяльність БіоЕС включає в себе утилізацію, видалення, оброблення, знешкодження, захоронення побутових відходів; або
  4. проект БіоЕС включає в себе будівництво ліній електропередачі (повітряних та кабельних) напругою 110 кіловольт і більше або підстанцій напругою 330 кіловольт і більше.

У вищезазначених випадках будівництво або підключення БіоЕС до мереж буде неможливим без ОВД.

ОВД складається з наступних етапів:

  1. подача БіоЕС до Міністерства енергетики та захисту довкілля або до відповідної обласної державної адміністрації («Уповноважений орган») повідомлення про плановану діяльність, яка підлягає ОВД;
  2. отримання БіоЕС від Уповноваженого органу умов щодо обсягу досліджень та рівня деталізації інформації та розроблення на їх підставі Звіту з ОВД;
  3. проведення Уповноваженим органом громадського обговорення Звіту з ОВД та підготовка Звіту про громадське обговорення; та
  4. видача Уповноваженим органом на підставі Звіту з ОВД та Звіту про громадське обговорення Висновку з ОВД, яким Уповноважений орган визначає допустимість чи обґрунтовує недопустимість провадження планованої діяльності та визначає екологічні умови її провадження.

2.3 Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря

Окрім іншого, БіоЕС буде також необхідно отримати Дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря («Дозвіл на викиди»).

Дозвіл на викиди дає право експлуатувати об'єкти, з яких надходять  в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених  відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну.

Відповідно до Постанови КМУ № 302 від 13 березня 2002 року, для отримання Дозволу на викиди БіоЕС буде потрібно:

  1. оформити заяву;
  2. підготувати документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин;
  3. провести інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання;
  4. провести оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони БіоЕС;
  5. розробити плани заходів щодо: (1) досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; (2) охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; (3) ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; (4) остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; (5) запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; (5) здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди;
  6. обґрунтувати розміри нормативних санітарно-захисних зон; та
  7. провести оцінку та аналіз витрат, пов`язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря.

Дозвіл на викиди видається Міністерством енергетики та захисту довкілля або відповідною обласною державною адміністрацією на строк 7, 10 років або необмежений, в залежності від групи джерела викидів.

Слід зазначити, що на відміну від європейської практики, БіоЕС в Україні не звільнені від податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення.

2.4 Дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки

В процесі експлуатації або обслуговування БіоЕС може виникати потреба у здійсненні робіт або експлуатації певного обладнання, машин, механізмів, що становлять підвищену небезпеку(«Обладнання»). Перелік таких робіт та Обладнання визначені у Постанові КМУ № 1107 від 26 жовтня 2011 року:

2.4.1 Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію Обладнання підвищеної небезпеки

Дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, зокрема, вимагається у разі виробництва (виготовлення), використання, переробки, зберігання, транспортування, застосування, утилізації та знешкодження вибухопожежонебезпечних і небезпечних речовин 1 і 2 класу небезпеки, горючих рідин, маса яких дорівнює або перевищує значення нормативів порогових мас, що визначені постановою КМУ від 11 липня 2002 р. № 956. Окрім того, Обладнання, призначене для виконання таких робіт, також експлуатується за наявності відповідного дозволу.

Дозвіл отримується в територіальних органах Державної служби праці або адміністратора центру надання адміністративних послуг на підставі заяви та висновку експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання під час виконання робіт підвищеної небезпеки (для виконання робіт підвищеної небезпеки), або висновок експертизи щодо стану охорони праці та безпеки промислового виробництва суб’єкта господарювання під час експлуатації Обладнання підвищеної небезпеки (для експлуатації Обладнання підвищеної небезпеки). Документи приймаються як у паперовій формі так і в електронній формі.

2.4.2 Декларація відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці

Для виконання певних робіт підвищеної небезпеки вимагається подача лише декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з питань охорони праці («Декларація»). До таких робіт відносяться: (1) роботи, що виконуються на висоті понад 1,3 метра; (2) роботи в колодязях, шурфах, траншеях, котлованах, бункерах, камерах, колекторах, замкнутому просторі (ємностях, боксах, топках, трубопроводах); (3) обстеження, ремонту і чищення димарів, повітропроводів; (4) роботи в діючих електроустановках напругою понад 1000 В і в зонах дії струму високої частоти; та (5) монтаж, демонтаж, налагодження, ремонт, технічного обслуговування, реконструкції машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Також Декларація подається у випадку експлуатації такого Обладнання підвищеної небезпеки: (1) газовикористовуючого обладнання потужністю понад 0,1 МВт; (2) устаткування напругою понад 1000 В (електричного устаткування електричних станцій і мереж, технологічного електрообладнання); (3) парових та водогрійні котлів теплопродуктивністю понад 0,1 МВт; (4) трубопроводів пари та гарячої води з робочим тиском понад 0,05 МПа і температурою нагріву вище ніж 110 °С, посудин, що працюють під тиском понад 0,05 МПа.

Декларація подається не пізніше ніж за п’ять робочих днів до початку виконання робіт підвищеної небезпеки або експлуатації Обладнання підвищеної небезпеки до територіального органу Державної служби праці або адміністратора центру надання адміністративних послуг у паперовій або електронній формі.

2.5 Дозвільна документація на поводження з відходами

Як зазначено у Законі про АДЕ, для утворення біогазу можуть використовуватися промислові або побутові відходів. У разі їх використанні для БіоЕС, необхідно, в залежності від обсягу утворюваних відходів, подавати декларацію про відходи, або отримувати дозвіл на здійснення операцій у сфері поводження з відходами відповідно до Закону України «Про відходи» від 5 березня 1998 року № 187/98-ВР.

Декларація про відходи подається один раз на рік одночасно в паперовій та електронній формі до центру надання адміністративних послуг, який передає її відповідно до органу обласної державної адміністрації.

Слід зазначити, що дозволи на здійснення операцій у сфері поводження з відходами на даний момент не видаються у зв’язку з відсутністю затвердженого відповідного порядку. В той же час, компанії, що здійснюють операції у сфері поводження з відходами,  ведуть свою діяльність відповідно до принципу «мовчазної згоди». Згідно з ним суб’єкт господарювання набуває право на провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності без отримання відповідного документа дозвільного характеру, за умови, якщо суб’єктом господарювання або уповноваженою ним особою подано в установленому порядку заяву та документи в повному обсязі, але у встановлений законом строк документ дозвільного характеру або рішення про відмову у його видачі не видано або не направлено. Отже суб’єкти господарювання звертаються через центри надання адміністративних послуг до дозвільних органів із заявами щодо видання дозволу на здійснення операцій у сфері поводження з відходами, і у разі невидачі такого дозволу здійснюють господарську діяльність за принципом мовчазної згоди.

3. Деякі інші особливості реалізації біоенергетичних проектів в україні

Слід зазначити, що під час реалізації біоенергетичних проектів треба також враховувати:

Обмеження на використання земельних ділянок. Починаючи з 1 січня 2019 року БіоЕС (як і інші об’єкти енергетики, що виробляють електроенергію за альтернативних джерел енергії) можуть здійснюватися на всіх землях промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони, незалежно від цільового призначення таких земельних ділянок. В той же час, слід враховувати можливі обмеження, які можуть бути встановлені на використання земельних ділянок: охоронні зони, санітарно захисні зони, водоохоронні обмеження та інші. Також слід враховувати і інші вимоги земельного законодавства, зокрема щодо збереження ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) та рекультивації порушених земель.

Санітарно захисні зони. В залежності від технічних особливостей БіоЕС, навколо неї може встановлюватися санітарно захисна зона («СЗЗ»). Наприклад, відповідно до Постанови КМУ № 555 від 27 липня 1995 року, для БіоЕС, які використовують до 100 т/добу відходів птахоферм, СЗЗ встановлюється у розмірі 300 метрів.

ДБН. При проектуванні БіоЕС необхідно дотримуватися державних будівельних стандартів («ДБН»). Наприклад, ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», який встановлює вимоги щодо планування і забудови територій населених пунктів та міжселенних територій.

Класи наслідків. Складність БіоЕС з інженерної точки зору обумовлена використанням речовин та відходів, що можуть  становити небезпеку для здоров’я і життя людей, та можливим завданням збитків у разі відмови устаткування. До того ж, через необхідність у певних випадках проведення ОВД найчастіше за класами наслідків БіоЕС відносяться до об’єктів з класами наслідків СС2 та СС3. У цьому випадку проекти будівництва БіоЕС підлягають також експертизі.

Об’єкт підвищеної небезпеки. Деякі БіоЕС можуть вважатися або мати у своєму складі об’єкти підвищеної небезпеки. Це може бути зумовлено використанням на БіоЕС (виготовленням, переробленням, зберіганням або транспортуванням) однієї або кількох небезпечних речовин чи категорій речовин у кількості, що дорівнює або перевищує нормативно встановлені порогові маси. Наприклад, такими небезпечними речовинами можуть бути деякі горючі займисті гази, які утворюються під час діяльності БіоЕС. У разі відношення БіоЕС до об’єктів підвищеної небезпеки, необхідно подавати декларацію безпеки та проводити відповідну експертизу.