Андрій Конеченков: “Меморандум між інвесторами та Урядом некоректно визначати категоріями “зрада” чи “перемога”

share

GetMarket поговорив з Андрієм Конеченковим, головою правління Української вітроенергетичної асоціації та віце-президентом Всесвітньої вітроенергетичної асоціації. УВЕА була активною учасницею процесу переговорів між Урядом та інвесторами у ВДЕ, що продовжувалися ще з кінця минулого року. Андрій поділився своїм баченням процесу та результатів переговорів, а також прогнозами розвитку української галузі ВДЕ на найближчі роки.

 

- У енергетичному ком'юніті ми бачимо різні, часто діаметрально протилежні позиції щодо Меморандуму. Меморандум - це перемога чи зрада для українського сектору ВДЕ?

- Перш за все, варто розуміти, що Меморандум про Взаєморозуміння некоректно визначати категоріями “зрада” чи “перемога”. Меморандум - це документ, що засвідчує досягнутий консенсус між інвесторами в ВДЕ та Урядом, задля розблокування виплат Гарантованого покупця за відпущену електроенергію в об’єднану енергетичну мережу та вирішення енергетичної кризи. 

На початку літа 2019 року, сектор ВДЕ стикнувся з проблемою нестабільних виплат за згенеровану “зелену” електроенергію з боку тодішнього ДП “Енергоринок”. Через декілька місяців після впровадження нового ринку електроенергії, а точніше з листопада 2019 року, естафету нестабільності виплат перейняло новоутворене ДП “Гарантований покупець” і вже з березня 2020 року, виробники з ВДЕ отримують лише 5-8% виплат за відпущену електроенергію. Саме тому, Меморандум є першим важливим кроком для врегулювання фінансової ситуації на ринку ВДЕ та виведення компаній з дефолту. 

- Меморандум підписали дві профільні асоціації, у тому числі УВЕА. Хоча в Україні їх існує як мінімум чотири активних. Чому так сталося?

- В грудні 2019 року, Європейсько-Українське енергетичне агентство, а згодом і Українська вітроенергетична асоціація, звернулись до Центру вирішення спорів та переговорів при Секретаріаті Енергетичного Співтовариства щодо необхідності проведення медіації між Урядом та інвесторами в ВДЕ у зв’язку з порушенням Урядом чинного законодавства в галузі “зеленої” енергетики. З травня 2020 року, до ініціативи УВЕА та ЄУЕА приєдналася ще й Українська асоціація з відновлюваної енергетики.

- Враховуючи те, що саме ці три профільні асоціації виявили ініціативу і стали безпосередніми учасниками переговорів з Урядом, саме вони і повинні були підписувати узгоджений варіант Меморандуму. Якщо б до медіації приєдналися ще й інші асоціації ринку ВДЕ, вони також отримали б право брати участь у переговорах і підписувати даний документ.

- Розбіжність позицій щодо Меморандуму у асоціацій очевидна. Як ви гадаєте, це було ключовим фактором у тому, що переговори велися аж з кінця минулого року? Що ще впливало на хід перемовин?

Від самого початку процесу медіації, діалог між сторонами переговорів давався непросто. Головною причиною цього була складність для однієї сторони зрозуміти та прийняти позицію й умови іншої сторони. Інвесторам було складно погодитись на умови Уряду, а Уряд не міг піти на пропозиції інвесторів. Особливо складно давався діалог з Міністерством енергетики та захисту довкілля України за очільництва Олексія Оржеля. Пропоновані цим Міністром умови були абсолютно безкомпромісними та суб’єктивними, що, відповідно, загострювало відносини інвесторів з Міністерством. З призначенням Прем’єр-міністром України Дениса Шмигаля, а згодом і в.о. Мінекоенерго Ольги Буславець, процес переговорів був значно оптимізований та, набувши конструктивності, стимулював інвесторів в ВДЕ до досягнення компромісу та до можливості піти на поступки Уряду. 

Найбільш хвилюючим для інвесторів було врегулювання фінансових питань з банками - кредиторами “зелених” проєктів, так як, реструктуризація “зелених” тарифів вимагала від них проведення важких перемовин з банками щодо зміни системи виплат по отриманим кредитам. Особливо болючим це питання було для іноземних інвесторів, оскільки вони, зайшовши в Україну за одними правилами гри, а конкретніше з гарантованим державною розміром “зеленого” тарифу до 2030 року, не розуміли причин для зміни законодавства. Проте, прагнучи добудувати свої проєкти, навіть іноземні інвестори пішли на зустріч Уряду і погодились на реструктуризацію тарифу. 

- Чи є сили, які взагалі не зацікавлені у вирішенні поточної ситуації шляхом домовленостей хоча б із частиною ринку? Яка у них мотивація?

- Узагальнюючи, можна сказати, що в переговорах фактично озвучувались 3 позиції.

Перша позиція належала вітроенергетичним компаніям. Так як, у зв’язку з доволі довгим у порівнянні з іншими технологіями ВДЕ строком, який потребує будівництво ВЕС, для вітрового сектору ключовою червоною лінією була можливість закінчити будівництво ВЕС, як це передбачено діючим законодавством до кінця 2022 року. задовольнивши цю умову, вітроенергетичний сектор  доволі швидко дійшов одностайності і, відповідно, досяг компромісу з Урядом. 

Друга позиція озвучувалась компаніями сонячної енергетики. З представниками сектору сонячної енергії було домовитись найскладніше, і труднощі існують і досі, оскільки між ними внутрішньо не було сформовано одностайної позиції. Одні інвестори погоджувались на реструктуризацію “зеленого” тарифу за умови продовження строку його дії на 2 роки, тобто до 2032 року. Другі, які побудували СЕС при тарифі в 46 євроцентів, були не готові йти на скорочення тарифу більш ніж на 15%, тобто не погоджувались на введення фіксованої максимальної ціни на рівні 22 євроцента, а треті, які  розвивають сонячні проєкти загальною потужністю до 10 МВт, пропонували більш м’які, за окреслені вище, умови реструктуризації.

Проте всі зацікавлені у розблокуванні виплат за відпущену електроенергію і забезпеченні подальшої стабільності цих виплат. 

- Як ви в загальному оцінюєте вплив нових умов на вітровий сектор? Нові проекти ВЕС мають можливість добудовуватися аж до 2022 року. Яка ваша оцінка щодо введення нових потужностей на найближчі роки?

- Однозначно, ті вітроенергетичні проєкти, які вже знаходяться на стадії будівництва, наприклад, ті, які підписали контракти на поставку вітрових турбін і іншого обладнання, повинні мати можливість добудуватися. Як я вже зазначав, основною причиною цього є довготривалість реалізації вітрового проєкту, де більше року витрачається лише на проведення вимірювання вітрового потенціалу на ділянці планованого прєкту, проведення досліджень флори і фауни регіону в рамках оцінки впливу на довкілля, і тільки після цього починаються переговори з виробниками вітрових турбін та підрядниками, а також оформлення кредиту в банку. Усе це, додатково, робить вітрові проєкти дорожчими за сонячні. Враховуючи складність та часозатратність реалізації вітрових проєктів, за умови недосягнення компромісу з Урядом, інвестори у вітрову енергетику стовідсотково  звернулися б до арбітражів з великою ймовірністю подальшого виграшу судового процесу.

До слова, на сьогодні, процедуру ОВД пройшли понад 90 вітроенергетичних проєктів з 14 областей України. Розмір тарифу для більшості з цих проєктів буде визначений за результатами аукціонів, тому що, підкреслюю, не всі вітроенергетичні проєкти встигнуть побудувати до кінця 2022 року, більшість підуть на аукціони.  

Хочу звернути увагу на ще одне життєво важливе питання для подальшого розвитку галузі відновлюваної енергетики в Україні. Без вирішення державою питання балансуючих потужностей і прийняття заходів з управління попитом, приєднання великої кількості нових вітрових і сонячних потужностей до електромережі буде або неможливим, або НЕК “Укренерго” буде просто зупиняти роботу цих станцій. 

- У власників сонячних проєктів настрій точно не покращився. Багато компаній очікують невиплату зарплат, неможливість обслуговувати станції, невиконання кредитних зобов'язань, навіть банкрутства. Які ваші оцінки? Адже багато членів УВЕА є власниками і сонячних станцій.

- Серед членів УВЕА дійсно є компанії, в активах яких є сонячні електростанції, мова йде щонайменше про 1 270 МВт сонячних потужностей, і які мають намір або вже  розвивають чи експлуатують й вітроенергетичні проєкти. Ці компанії дали згоду на підписання УВЕА Меморандуму про Взаєморозуміння та, відповідно, погодились на умови закріплені цим документом, адже стикнувшись з проблемою невиплат за відпущену електроенергію, отримали фінансові проблеми з оплатою обслуговування своїх станцій, виплатою заробітної плати персоналу, затримкою виплат по кредитах і накладенням штрафних санкцій банком. Меморандум дав надію цим компаніям унеможливити банкрутство та вийти зі стану дефолту. 

- Ми бачимо, що поточна криза вже відлякує інвесторів. Можемо отримати майже повну зупинку введення нових потужностей ВДЕ. Що найперше треба зробити, крім прийняття нових законів по Меморандуму, щоб Україна не втратила темпи розвитку ВДЕ?

- Основою для розвитку будь-якої галузі є стабільне законодавство. Будь-який інвестор, розпочинаючи той чи інший проєкт, розраховує його фінансову модель, з якою він й звертається до банку за фінансуванням. Зацікавленість  інвесторів в тій чи іншій країні, напряму залежить від прогнозованості законодавства цієї країни, тобто від того як держава дотримується положень свого законодавства. На жаль, ми вже мали досвід призупинення інвестиційних проєктів у 2014 та 2015 роках через внесені, неочікувано для гравців ринку ВДЕ, зміни до законодавства. Тоді всі інвестори у ВДЕ звернулись до судів й виграли їх.

Безумовно, ситуація яка сьогодні склалася на ринку, негативно вплине на інвестиційний клімат та привабливість України. Дійсно, багато інвесторів зараз призупинили свою діяльність й очікують яким чином буде вирішена поточна криза в галузі. Звернення компаній, які вже інвестували в Україну, до міжнародних арбітражів, а вірогідність цього дуже велика, значно скоротить рівень інвестиційний не лише в галузь ВДЕ, а й в економіку країни в цілому. 

Тому, для подальшого розвитку “зеленої” енергетики необхідно якнайшвидше вирішення сучасної кризової ситуації. Першочерговим є розблокування виплат за відпущену електроенергію із забезпеченням подальшої стабільності цих виплат. Необхідно розпочати “зелені” аукціони і гарантувати незмінність законодавства для тих, хто переможе на цих аукціонах. Держава має відповідати перед інвесторами за взяті на себе зобов’язання. 

Окрім того, не менша відповідальність лежить на НЕК “Укренерго”, зокрема, щодо вирішення питань розвитку балансуючих потужностей, на народних депутатах України, щодо своєчасного прийняття відповідних законів, та, звичайно ж, на НКРЕКП, щодо втілення справедливої тарифної політики в усіх секторах енергетичного ринку.

- Чи є вірогідність того, що прийняте нове законодавство буде у чомусь відрізнятися від положень Меморандуму? Де саме можуть бути зміни?

- Хочу наголосити, що Меморандум не є законом, а є взаємною домовленістю між Урядом та інвесторами в ВДЕ щодо врегулювання системної кризи на ринку. І саме в рамках цих домовленостей, закріплених у Меморандумі, держава взяла на себе обов’язок цілком виконати умови Меморандуму. Якщо положення прийнятих законів будуть різнитися з положеннями Меморандуму в бік погіршення умов для інвесторів, члени УВЕА будуть змушені  звернутися до арбітражів.

Проте, я переконаний, що вітрова енергетика буде розвиватися в Україні, тому що це найсучасніша енергогенеруюча технологія, яка не шкодить довкіллю і подовжує тривалість життя людей. Вітроенергетика – це збалансований економічний розвиток країни, це світовий енергетичний тренд.