«Контракти на різницю» для ВДЕ проектів в Україні. Інтерв’ю з Максимом Сисоєвим

share

Координатор платформи GetMarket Максим Бабаєв взяв інтерв’ю у Максима Сисоєва, партнера компанії Dentons. Обговорювали контракти на різницю та майбутні механізми підтримки виробників з ВДЕ в Україні.

- У нашому інформаційному, енергетичному сьогоденні дуже часто звучить фраза «контракти на різницю». Поясни що це, чому це важливе питання, та про яку різницю йде мова?

- Дійсно, останнім часом ми все більше чуємо такий вислів, як «контракти на різницю». Ще рік тому почалися розмови, що необхідно, щоб виробники електроенергії з відновлюваних джерел напряму продавали електричну енергію на ринку. В Європі існує такий термін як «контракти на різницю», і насправді пропоную розібратися, які є форми підтримки ВДЕ. Тоді буде більш зрозуміло, куди в цю мозаїку вписуються «контракти на різницю». Отже, перша форма підтримки, одна з найкращих, це feed-in тариф або «зелений» тариф. Це фіксований тариф, де виробники з ВДЕ отримують фіксовану оплату за згенеровану електричну енергію. Ця форма підтримки була найбільш поширеною донедавна. Після цього в європейських країнах почалися реформи і вони подивилися, що вона не є найоптимальнішою. Тому багато країн перейшли до нової форми підтримки – feed-in premium. Це так звана «зелена» премія за те, що виробники електричної енергії з ВДЕ виробляють цю електричну енергію, продають напряму споживачам, трейдерам або будь-яким іншим учасникам ринку, і понад це отримують надбавку. Тобто тут тариф вже не є фіксованим. Сума, яку отримує виробник. може варіюватись. Тут починаються цікаві моменти того, як розраховується база для варіювання і як встановлюється премія.

Наразі існує декілька підходів для її встановлення. Наприклад, коли всі виробники продають електричну енергію учасникам ринку та їм встановлюється фіксована премія, так звана monthly sliding premium, яка встановлюється кожен місяць рівномірно для всіх виробників з ВДЕ. І розраховується база для нарахування цієї премії. Наприклад, в Німеччині вона розраховується під кожне джерело, тобто сонце або вітер окремо. Вони аналізують ціни на біржі, на певних індексах і розраховують для кожної технології базову ціну. Потім на цю базову ціну нараховується премія. В Європі зараз премія визначається на підставі аукціонів. 

У Польщі трошки інша ситуація, там немає конкретних технологій. Береться зважена середня ціна на ринку, по якій продається електрична енергія в цілому. На цю базу нараховується певна премія, яка визначається за результатами аукціону. 

Контракти на різницю – це фактично один з видів фіксованої премії, коли є база і є рівень, який має досягти фіксована премія. Якщо оптова ціна нижча за рівень, завдяки фіксованій премії ми маємо досягти цього рівня. Тоді премію платить той гравець ринку, на кого покладені ці обов’язки, наприклад, оператор системи передачі як в Європі, або в Україні це може бути Гарантований покупець. Якщо ж оптова ціна перевищує той рівень підтримки, який має отримати виробник, ось тоді виробник має, наприклад як в Польщі, або заплатити різницю, щоб не було «надпідтримки». А контракти на різницю – це якраз і є ця різниця в плюс або мінус. Звичайно, якщо виробник має сплачувати, то нащо така підтримка потрібна, цей виробник має виходити на ринок і продавати за ринковими умовами. Але як правило саме виробнику доплачують цю різницю.

- Тобто, наскільки я розумію, про «контракти на різницю» заговорили частково в тому сенсі, що є велика проблема з Гарантованим покупцем і дефіцитом і вся підтримка ВДЕ зараз іде через Гарпок. І я так розумію, що якщо у нас є прямі транзакції між іншими учасниками ринку, окрім Гарпоку, а він тільки покриває певну різницю, то це частково зніме навантаження з нього і зможе вирівняти його баланс.

- Дійсно, я погоджусь з тим, що це може допомогти перш за все виробникам, оскільки в них вже якась гарантована частина платежів буде отримана, якщо вони продають на ринку на добу наперед або по двостороннім договорам. Якщо ми дивимося на ліквідність Гарантованого покупця, дійсно менший обсяг платежів буде проходити через нього. Тобто він позбавляється великого головного болю у вигляді купити всю електроенергію, потім продати десь або вийти на аукціони з двосторонніми договорами, або на ринку на добу наперед, або випасти в балансуючий ринок. Звичайно, це оптимізує процес, оскільки це не головний біль Гарпоку, а виробника, де йому краще продати. І виробник буде знати, де йому краще продати, бо він буде зацікавлений. Всі від цього виграють. Це перший аспект, а другий – менші суми платежів будуть надходити від Гарпока до виробника, оскільки якісь гравці будуть менше претендувати на певні суми підтримки. І найважливіший позитивний аспект всієї цієї системи для держави є те, що для її реалізації виробники мають вийти з балансуючої групи Гарантованого покупця і відповідати за свої небаланси напряму. Оскільки тоді виробники зацікавлені в правильному прогнозі, правильному поданні відповідних заявок, тощо. Вони зацікавлені створювати власні балансуючі групи, приєднуватися до інших балансуючих груп. Тобто, відбувається повна інтеграція виробників з ВДЕ в систему виробництва електроенергії. Як це зараз відбувається у Європі. Ось ці переваги надає цей механізм.

- Судячи з заяв та публікацій на інформаційних ресурсах, мені здається, що Міненерго вже працює над проєктами законодавчих актів, які дозволять виробникам з ВДЕ виходити з балансуючої групи Гарпока і працювати вільно на ринку. Чи є в тебе якісь деталі, бо ти часто залучений до цього процесу?

- Так, звичайно. Зараз приватні та державні стейкхолдери займаються цим питанням. Я бачив щонайменше три потенційних законопроекти від приватних стейкхолдерів. Міненерго ще не визначилися з остаточною концепцією і зараз поясню, які там є проблеми. В п’ятницю якраз була онлайн зустріч з представниками DENA, німецькою організацією, яка допомагає Україні в енергетичних питаннях та ділиться своїм досвідом. Представник Міненерго підтвердив, що вони працюють над законопроектом і через деякий час будуть узгоджувати концепт з центральними органами виконавчої влади, регулятором, тощо. Потім будуть громадські обговорення законопроекту. Очікування від Міненерго, що до кінця року ми побачимо фінальну версію законопроекту, який піде у Раду. Нажаль, все йде не так швидко. Чому?

По-перше, досі не визначилися з тим хто саме буде платити ту різницю. Наразі є єдиний off-taker, це Гарантований покупець, і логічно було б, щоб він продовжував цю місію підтримки. Але є і інший підхід. Чому ми маємо створювати і використовувати окрему юридичну особу, якщо цю функцію може виконувати ОСП? Поясню, як зараз відбувається фінансування «зеленого» тарифу. Більшу частину платежів збирає від споживачів ОСП і передає Гарпоку, тобто це певні процедури, затвердження Регулятором всіх цих сум. Тому, щоб спростити ситуацію, нехай напряму сплачує ОСП. І схожа дискусія точилася навколо компенсації за недовиробіток і хто має її сплачувати, через вказівки ОСП. Урешті-решт прийшли до того, що логічніше буде, якщо це буде робити ОСП, бо йому простіше. По-перше, коротший ланцюжок, а по-друге, в нього є вся інформація з ринку є і він може її верифікувати. 

Другий нюанс, який ще не визначився. Добре, ми переходимо до цієї Feed-in Premium надбавки, але яка база має бути? Чому це не таке просте питання? Тому що ми беремо середньозважену ціну на ринку на добу наперед, ніби непогано. А якщо взяти внутрішньодобовий ринок, то там трошки інші ціни можуть бути. В Європі простіша ситуація, там розвинуті біржі. Біржі більш менш об’єктивні, у нас можуть бути певні викривлення на цих ринках і ми знаємо, через яких гравців вони можуть бути. Друге питання, ми маємо, наприклад, брати ціну середньозважену під кожну технологію, або загальну середньозважену? Як на мене, більш справедливо, все ж таки, під кожну технологію, оскільки викривлення менше. Якщо брати загальну середньозважену, то десь може бути перекіс, який зараз відбувається у Польщі, бо сонце отримує більшу підтримку ніж вітер. Бо виробництво електроенергії по сонцю пік відбувається якраз в пікові години споживання, ціна на електроенергію там найбільша і тому вони отримують найбільшу загальну суму відшкодування. Якщо вітер, то він і вночі виробляє, а ціна там нижча. Якщо береться середньозважена по всім технологіям, то фінально вони отримують менше. Тому це також питання до Міненерго, як вони будуть робити. Я не знаю, в Україні можливо це буде заскладно - аналізувати на початку за технологіями. Скоріш за все, будуть брати просто середньозважену ціну на ринку на добу наперед або внутрішньодобовому ринку, або цих двох ринків, і на цю суму нараховувати надбавку.

- Можна говорити, що по суті контракти на різницю це є такий вид віртуальних корпоративних PPA. Тому що у нас виробник може виходити з балансуючої групи Гарпока, укладати довгострокові контракти з споживачем за певною ціною, але все одно отримувати надбавку від держави.

- Фактично, так. Це у випадку коли буде продаж електроенергії за двостороннім договором. І знову ж таки тут дуже цікаво для виробника, коли він планує будівництво станції, а потім виробництво енергії, у нього є багато опцій і він вже аналізує, що йому вигідніше. І ми якраз завдяки цьому механізму більш ефективно використовуємо ресурси.

- У кожного типу ВДЕ є свої особливості генерації, фінансові показники роботи проєктів, операційні витрати. Чи можна сказати зараз, для яких технологій цей механізм може бути більш вигідний в загальному?

- Все залежить від того, яка буде система підтримки. На прикладі Польщі, через певний підхід вигідніше сонцю. Якщо в Україні буде схожий на Польщу підхід, то мабуть сонцю буде вигідніше. Оскільки пік виробництва сонця припадає на пік цін на ринку на добу наперед або внутрішньодобовому ринку.

- Як ти бачиш перспективу з точки зору біоенергетики? Бо саме для них ми зараз шукаємо нові механізми.

- Для біоенергетики така ж ситуація як і для вітру, оскільки у біоенергетики рівний виробіток. І якщо у нас не буде база розраховуватись для кожної технології, то тоді вони будуть отримувати менше, ніж отримували за «зеленим» тарифом. Але на прикладі Німеччини, ця премія встановлюється щомісяця. «Зелений» тариф перераховується у нас кожний квартал. Ця премія теж скоріш за все буде перераховуватись з певною частотою. Питання у тому, чи вона буде фіксована і буде іти до ціни на ринку, і що виробник буде десь в плюсі, а десь в мінусі. Якщо ціни на ринку поповзуть вгору, то звичайно виробник буде в плюсі і навпаки. Є інший підхід, це динамічна премія, вона розраховується погодинно. І ця система ніби нівелює коливання через флуктуацію ринкових цін. Але ти уявляєш який софт має бути для цього, скільки людей залучено? В Україні той же ОСП працює добре, але навіть по моїм клієнтам бувають затримки через Ковід. Тому вони просто адміністративно цього не зможуть зробити. Скоріш за все, перший час буде спрощене рішення, я думаю для всіх однакова надбавка приблизно на місяць, потім будуть дивитися і перераховувати на наступний місяць. Тому є варіант, що в нас буде як в Польщі, що сонце буде більш в плюсі ніж інші.

- У будь-якому разі, важливо давати вибір, важливо створювати різні механізми і можливості для різних типів проектів. Нехай вони самі обирають, як вони хочуть гратися на цьому ринку, тому що тоді не будуть виникати такі кризові ситуації, як зараз. Чим більше різноманіття, тим більш безпечна система. Тому нам треба йти вперед, з чогось починати. Можливо якісь проєкти будуть в мінусі, а якісь в надмірному плюсі, але якщо нічого не робити, не пробувати, то нічого в результаті й не буде.

- Одна додаткова ремарка. Перш за все, цей перехід має бути добровільний. Не можна просто зобов’язати всіх перейти на цю систему. Держава має продумати такий механізм, щоб гравцям було цікаво. Для нових проєктів, для аукціонів, для проєктів, які в майбутньому будуть введені в експлуатацію, дійсно можна змінити правила гри. Але для тих інвесторів, що вклалися, не хочеться повторити негативний досвід ретроспективних знижень тарифів.