Перехід України на чисту енергетику неминучий, але якою ціною?

share

СЕО платформи GetMarket Максим Бабаєв поділився своїм баченням можливих шляхів України до сталої енергетики в колонці для порталу Green Deal.

Складно прогнозувати майбутнє, особливо за часів кардинальних змін. Але поступово стає явним те, що енергосистема майбутнього – це відновлювана генерація (сонце, вітер, біоенергетика), плюс технології, які забезпечують гнучкість системи і компенсують мінливий графік генерації ВДЕ. Це системи акумуляції, "зелений" водень, біостанції, управління попитом і розумні мережі. Від розвитку цих технологій буде прямо залежати швидкість переходу до сталих енергосистем.

На додачу до глобальних викликів, Україна також має кілька специфічних для нас питань, які впливають на динаміку розвитку країни. Це енергетична залежність від агресивних сусідів і критичний стан інфраструктури. Наші кроки для вирішення цих викликів визначать, яким буде шлях України до енергосистеми майбутнього.

"Легкий" шлях

Я навмисно використовую "легкий" в лапках. Він не означає, що енергетичний перехід здасться нам прогулянкою по пляжу. Але важкі та непопулярні рішення, які ми приймемо найближчим часом, створять умови для повноцінної інтеграції ВДЕ і нових технологій в енергетичний ринок. 

Ми оновлюємо Енергетичну стратегію України. Нова версія враховує всі міжнародні зобов'язання країни й прогнози глобального розвитку галузі.

Держава повертає всі існуючі борги виробникам "зеленої" енергії згідно з меморандумом і відповідним законом. Це починає повертати віру в Україну у міжнародних і внутрішніх інвесторів. Плюс видаляються "особливості роботи ринку", які великою мірою і є причиною цих боргів.

Проекти ВДЕ отримують можливість працювати безпосередньо на ринку електроенергії, з додатковими стимулами, які дозволять інвесторам отримувати стабільні фінансові моделі. Це аукціони, "зелені" надбавки, прямі договори купівлі-продажу електроенергії (корпоративні РРА), net metering. Впроваджувати ці механізми – не вигадувати велосипед, вони вже працюють у багатьох країнах в різних формах і комбінаціях. Нові потужності замінюють атомні та вугільні блоки, які відслужили свій термін експлуатації. 

Законопроект, який регулює роботу акумулюючих і високоманеврових потужностей, приймається парламентом і вступає в силу. Це дозволяє швидше і дешевше інтегрувати ВДЕ в роботу енергосистеми. Закон базується на розвитку ринку, а не централізованому підході.

Оновлення енергетичної інфраструктури відбувається через систему адекватних і прозорих RAB тарифів і впровадження інших механізмів. Країна цілеспрямовано готує основу для повного переходу енергосистеми на ВДЕ.

Важкий шлях

Держава декларує прихильність "зеленому" шляху розвитку. Але Green Deal, декарбонізація та інші фрази продовжують залишатися гаслами. Насправді, влада і далі перебуває під впливом груп інтересів, які не зацікавлені в зміні status quo.

Україна йде по шляху неадекватної застарілої енергостратегії і все більше відстає від світу в трансформації економіки. Ми продовжуємо терміни експлуатації старих атомних реакторів. Вугільні станції теж продовжують працювати. Інфраструктура підтримується в робочому стані, але модернізації мереж не відбувається.

Монополісти сильно і негативно впливають на роботу ринку і його регулювання. Вони створюють викривлення, які приносять надприбутки окремим структурам, але не дають можливостей для незалежних гравців. При цьому, дефіцитність державних компаній зростає, і її постійно доводиться покривати з бюджету.

Наш основний торговий партнер Європейський Союз вводить прикордонний податок на вуглець (Carbon Border Adjustment Mechanism). Українські товари стають менш конкурентоспроможними, що призводить до втрат доходів від експорту. Оскільки Україна не змогла створити нову систему підтримки ВДЕ і нових технологій на основі прямих продажів на ринку, корпоративних РРА і інших механізмів, у компаній дуже мало можливостей "озеленити" своє енергоспоживання. Крім власного споживання енергії, але це доступно далеко не для всіх підприємств.

Через все частіші поломки, ремонти на старих блоках і зношеність інфраструктури, електроенергія для споживача, особливо промисловості, постійно дорожчає. Наші тарифи стають найвищими в Європі. Це впливає на ціну всіх без винятку споживчих товарів і послуг. Додаємо сюди часті відключення і взагалі нестабільну роботу мережі, і отримуємо базу для соціальної та політичної нестабільності. Держава більше не може керувати енергетичним сектором та економікою в цілому.

Після періоду кризи, все-таки приймаються необхідні рішення для перебудови сектора і ми починаємо потихеньку наздоганяти світ.

Яка різниця?

Різниця в тому, наскільки швидко ми зможемо змінити розвиток енергетичної галузі в бік ефективності та екологічності. "Легкий" шлях – це наш шанс стати нарівні з лідерами розпочатої промислової революції, і отримати всі можливі бонуси. Важкий – це шлях стагнації, втрачених можливостей і страждань для нас і наших дітей. Обирайте.