Щоб залучити інвестиції, термін окупності energy storage повинен знизитися як мінімум удвічі - Мішель Форже, комерційний директор IKNET

share

Ми поговорили з Мішелем Форже, комерційним директором IKNET, про український ринок акумуляції енергії, про те, як держава повинна стимулювати його зростання, та як його компанія готується до старту цього ринку.

  • В останні роки системи акумулювання енергії привертають до себе багато уваги в світі. Реалізуються і плануються масштабні проекти. Чому так? Звідки така різка поява інтересу, якщо раніше ми його не бачили?
  • Вважаю, що основних причин дві: з одного боку, масштабний розвиток відновлюваної енергетики (понад 2,5 тис. ГВт встановленої потужності в світі, за даними IRENA на кінець 2019 року). В енергобалансі розвинених країн все більшу частку займає сонячна і вітроенергетика, що відрізняється нестабільною і погано передбачуваною генерацією; звідси штрафи, що накладаються на виробників за так звані «небаланси», а також і потреба в пристроях, які можуть в будь-який момент згладити різницю між виробленням електроенергії в країні і попитом на неї - це називається «маневрові потужності». З іншого боку, швидкий розвиток технологій накопичення енергії (літій-іонні, водневі, кінетичні і т.д.) за останні 10 років дозволив пропонувати ринку гнучкі продукти для вирішення згаданої вище проблеми «небалансів». Крім того, модернізація і реформування ринків електроенергії в різних країнах за останні роки призвело до того, що накопичувальні системи перетворилися ще й в комерційний інструмент: з їх допомогою можна не тільки пропонувати енергосистемі маневрову потужність, але і грати на спотовому ринку електроенергії, «на день уперед», а також продавати допоміжну послугу регулювання частоти в енергосистемі. 

  • Укренерго в своєму Звіті з оцінки відповідності генеруючих потужностей рекомендує побудувати 2 ГВт систем накопичення за наступні кілька років. Як ви оцінюєте реалістичність цього сценарію?
  • Відверто кажучи, сьогодні - слабо. Поки що в українському законодавстві недостатньо детально прописані вимоги до накопичувальних систем, як учасників ринку; аж до того, що навіть неясно, чи сприймаються вони об'єктами генерації або споживання... Нова модель ринку електроенергії запущена порівняно недавно, тому відсутня наочна цінова статистика. Не до кінця зрозуміла роль ОСП (НЕК Укренерго) і ОСР (Обленерго) у даному сегменті ринку. Нарешті, для ринку допоміжних послуг (регулювання частоти) відсутня цінове стимулювання більш «просунутих» систем накопичення: більш «тонке» регулювання частоти (те, що називається первинним регулюванням), доступне лише з високотехнологічними системами накопичення, але має такий же тариф, як і просте ручне регулювання, яке сьогодні виконується застарілим обладнанням ТЕЦ і ГАЕС. 

  • Що потрібно зробити державі, щоб підтримати такі проекти?
  • У попередньому питанні я постарався перелічити основні перешкоди на шляху різкого розвитку систем накопичення в Україні. Власне, якщо держава ці перешкоди усуне, то відкриється нова повноцінна ринкова ніша. Це, швидше за все, питання 1-2 років, але готуватися треба вже зараз. Якщо говорити з позиції інвесторів - сьогодні окупність проектів storage близько 15 років; щоб інвестори почали заходити, термін окупності повинен знизитися як мінімум удвічі.

  • Агрохолдинг МХП вже оголосив, що починає роботу над проектом своєї системи накопичення. Якщо у бізнесу вже є інтерес, і він вже зараз готовий вкладатися в такі проекти, можливо, державі потрібно просто не заважати?
  • Дійсно, МХП, та й інші учасники ринку починають готуватися до масштабного впровадження систем накопичення в Україні. Однак поки що ми говоримо про пілотні проекти, для яких ще треба розрахувати хоча б техніко-економічне обґрунтування і продумати комерційну стратегію. Якщо використовувати дорогі батареї тільки для того, щоб накопичити електроенергію вночі за дешевим тарифом, а потім продати в ранковий пік по дорогому тарифу, то окупність буде більше 30 років. Тому, з огляду на адаптивність особливо просунутих технологій, інтерес, на мою думку, може полягати в продумуванні і прорахунку комбінованої комерційної стратегії - наприклад, одночасна гра на ринку на день вперед і на ринку допоміжних послуг. Але знову ж таки, для це повинна бути удосконалена нормативно-правова база.

  • На нашу думку, є два основних напрямки використання промислових систем накопичення: продукти мегаватного класу для балансування потужних об'єктів ВДЕ і гри на ринку допоміжних послуг, і менш масштабні системи, які можуть використовувати промислові споживачі для оптимізації свого споживання та економії коштів. Ми вже з'ясували, що потрібно для розвитку ринку великих систем. А як ви думаєте, які повинні бути стимули для малих промислових систем накопичення?
  • Власне кажучи, для цього сегмента головний стимул вже є: це постійне зростання тарифу промислових споживачів і паралельне зниження зеленого тарифу. Якщо ще рік тому ми могли рекомендувати будь-якому невеликому промисловому споживачеві встановити дахову СЕС і продавати енергію за зеленим тарифом, при цьому споживаючи по тарифу споживання, і заробляти на різниці, то зараз ситуація різко змінилася. Уже стає по-справжньому вигідно з економічної точки зору переходити на автономне споживання - наприклад, дахова СЕС плюс невелика накопичувальна система. 

  • Чи проявляють світові виробники систем накопичення інтерес до українського ринку?
  • З огляду на все вищесказане, інтерес поки що не надто активний; ринок тільки-тільки починають вивчати. Але ми в ІКНЕТ вже почали готуватися і почали актвине спілкування з французькою компанією САФТ - світовим лідером у виробництві літій-іонних батарей мегаватного класу зі столітньою історією.