29-04-2021

Як прискорити розвиток біоенергетичної галузі в Україні?

Поточний статус розвитку біоенергетики

  1. 53 об’єктам енергетики, які використовують біогаз, з загальною встановленою потужністю 103,4 МВт, та
  2. 18 об’єктам енергетики, які використовують біомасу, з загальною встановленою потужністю 108,7 МВт

*Згідно з даними Державної служби статистики, Біоенергетичної асоціації України, Держенергоефективності 

Слід зазначити, що Національний план дій з відновлюваної енергетики на період до 2020 року, затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 902-р, передбачав, що загальна потужність біоенергетичних електростанцій становитиме 950 МВт, а біоенергетичні потужності, що виробляють тепло, досягнуть 11,875 ГВт. Як ми бачимо, різниця між запланованим та реалізованим непомірна.

Що завадило досягнути поставлених цілей і чому ця різниця особливо відчувається у виробництві електричної енергії з біомаси? Які кроки необхідні для пришвидшення розвитку біоенергетики? У цій статті автора висловлює власне бачення основних перепон і шляхів для їх усунення.

«Зелений» тариф та аукціони для біоенергетики

Перш за все, слід зауважити, що рівень «зеленого» тарифу для біомаси залишається недостатньо цікавим для реалізації проектів з біомаси та біогазу, особливо за відсутності власного ресурси біомаси чи надійного постачальника цього ресурсу.

Зараз вже немає особливого сенсу починати розробляти нові біоенергетичні проекти за «зеленим» тарифом або виключно орієнтуючись на нього, оскільки «зелений» тариф буде діяти лише до кінця 2029 року (а девелопмент, залучення фінансування та будівництва може займати до 3 років). А якщо біоенергетична станція буде вводитися починаючи з 1 січня 2023 року, то зелений «тариф» взагалі не буде їй встановлюватися через одіозне положення Закону № 810-IX від 21 липня 2020 року.

Якщо держава хоче надати належний рівень підтримки для таких проектів, необхідно якнайшвидше проводити аукціони з розподілу квот для біомаси та біогазу, які б визначили ринковий тариф для таких потужностей. Обов’язковою умовою проведення аукціонів є встановлення урядом квот для біоенергетики на достатньому рівні, які на дату цієї статті так і не були затверджені.

Стимулюючий тариф для тепла з біомаси та конкурентний ринок тепла

Ситуація з підтримкою виробництва тепла з біомаси дещо краща, оскільки для споживачів у державному та комунальному секторах встановлюється тариф на рівні 90% від тарифу для виробництва тепла з газу для відповідної категорії споживачів в населеному пункті. А за відсутності такого тарифу середньозваженому тарифу - у відповідній адміністративно-територіальній одиниці.

У багатьох випадках, такий тариф є цікавим для інвесторів, однак не в усіх регіонах через різницю у тарифах на тепло з газу у різних регіонах. Тому слід надати можливість виробникам обирати або вищезазначений стимулюючий тариф, або тариф, розрахований за формулою «собівартість+».

Оптимальним рішенням для пришвидшення приросту потужностей для виробництва тепла є створення конкурентного ринку тепла, зокрема усунення будь-якої дискримінації при приєднанні до тепломереж, а також усунення субсидій для виробництва тепла з газу (зокрема, через механізм публічних зобов’язань).  

Відсутність ринку біопалив

Основною економічною проблемою реалізації біоенергетичних проектів є відсутність доступу до сталого постачання біопаливом, оскільки в Україні фактично відсутній цей ринок. Для його розвитку необхідно прийняти відповідну законодавчу базу.

Базовий законопроект, яким буде створено систему електронної торгівлі твердим біопаливом, був розроблений Держенергоефективності та Міненерго, і передбачається, що він буде скоро поданий до Верховної Ради України.

Старі борги перед відновлюваною енергетикою та невизначеність щодо подальших сплат

Негативним чинником для усієї індустрії відновлюваної енергетики залишається невиконання урядом умов Меморандуму про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлюваної енергетики у частині погашення заборгованості перед виробниками за «зеленим» тарифом, що утворилась до 1 серпня 2020 року.

Наявність мільярдних поточних боргів за вже вироблену електроенергію, велика кількість судових позовів про стягнення заборгованості з ДП «Гарантований покупець», невизначеність щодо їх погашення, а також щодо повноти сплат у майбутньому, відлякують потенційних інвесторів у біоенергетичні проекти.

«Договори на різницю»

Незважаючи на задекларовану можливість прямих продажів виробниками з відновлюваних джерел енергії на організованих ринках з компенсацією різниці між ринковою ціною і величиною «зеленого» тарифу за так званими «договорами на різницю», відповідний законопроект досі не був фіналізований Міненерго і поданий до парламенту.

Ця опція могла би бути цікавою для виробників електроенергії з біомаси, оскільки організовані ринки (ринок на добу наперед, внутрішньодобовий ринок, балансуючий ринок та ринок допоміжних послуг) більш ліквідні за платежі від ДП «Гарантований покупець», які залежать від сплат тарифу на передачу ПрАТ «Національна енергетична компанія “Укренерго”, і яких часто не вистачає для покриття платежів за «зеленим» тарифом. А отже, є надія на те, що хоча б частину платежів виробники завжди отримували б вчасно.

Відсутність допустимого відхилення від прогнозу генерації

Також, для біоенергетичних проектів необхідно встановити допустиме погодинне відхилення від фактичних обсягів відпуску електричної енергії на рівні, який би дозволив не відповідати за незначні небаланси перед ДП «Гарантований покупець» через технічні причини, наприклад на рівні 5%. Незважаючи на те, що біоенергетичні проекти не залежать від погоди, певні технічні чинники, наприклад різна теплотворність в різних партіях біомаси, збої в роботі станції тощо, можуть вплинути на точність прогнозу відпуску.

Абсурдний податок на СО2 для біоенергетики

Незважаючи на позитивний вплив на довкілля діяльності біоенергетичних котелень, ТЕС та ТЕЦ на біомасі, відповідні виробники продовжують сплачувати податок на викиди вуглецю.

Для того, щоб позбавити галузь від непотрібного тягаря, Держенергоефективності та Міненерго за погодженням з Мінфіном розробили відповідний законопроект, який усуне його. Сподіваємось, що цей законопроект буде прийнято якнайшвидше.

Виробництво біометану та стимулювання застосування біопалива у транспорті

Новими перспективними напрямками для розвитку біоенергетики України є виробництво біометану та стимулювання споживання рідких біопалив та біометану у транспорті. Нещодавно Міненерго та Дереженергоефективності опублікували законопроект, який спрямований на створення українського реєстру виробництва та споживання, та який надасть можливість для його експорту до Європейського Союзу. Після його прийняття можна очікувати, що з’являться відповідні виробники біометану, оскільки потенціал виробництва біометану в Україні значний – до 8 млрд куб. м газу в рік.

Щодо стимулювання використання рідкого біопалива, необхідним є прийняття законопроєкту № 3356-д від 05.11.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов’язковості використання рідкого біопалива (біокомпонентів) у галузі транспорту»), який встановлює обов’язкову частку вмісту рідкого біопалива (біокомпонентів) в обсягах бензинів автомобільних з 1 травня 2022 року – не менш як 5%.

Щодо використання біометану на транспорті, необхідно ще розробити та прийняти відповідний закон.

Необґрунтована вимога реєстрації дигестату

Неочікуваною проблемою для гравців ринку було висунення зі сторони контролюючих органів вимоги щодо обов'язкової державної реєстрації для дигестату біогазових установок відповідно до Закону України «Про пестициди та агрохімікати». При чому, якби такий дигестат був суто тваринного походження без рослинних домішок, реєстрація не вимагалась би відповідно до Закону України «Про побічні продукти тваринного походження, не призначені для споживання людиною». Отже, необхідно прибрати зазначену вимогу із закону стосовно дигестату задля розвитку використання цього продукту діяльності біоустановок як органічного добрива чи поліпшувача ґрунту.

Раніше
22-04-2021

Підсумки конференції УВЕА "Вітроенергетичний сектор України: перехід від "зеленого" тарифу до ринкових умов"