Андрій Конеченков: Чи зможе розвиватися вітроенергетичний ринок або його вб’є хаотична державницька політика?

share

Вітрова енергетика - це не просто визнаний в світі інструмент зі скорочення глобальних викидів вуглецю і не просто енергетичний тренд Європи, це ключова альтернатива викопному паливу, доступність ресурсу, за який не потрібно воювати, інвестування в енергонезалежність власної держави і здоров'я майбутніх поколінь, а також підтримка економічної спроможності країни через створення нових високооплачуваних робочих місць.

Саме тому вітроенергетика відіграє ключову роль в Стратегії відновлення ЄС, в Зеленій енергетичній угоді. В своєму  нещодавно опубліковану звіті   “New Energy Outlook 2020”  BloombergNEF  зазначає: “Зелений” енергетичний перехід найшвидше відбувається в Європі, де до 2050 року частка вітрової та сонячної енергії в загальній генерації електроенергії складатиме 74%”. Україна має величезний  вітровий потенціал, який дозволяє їй приєднатися до амбіціозних планів ЄС.

Однак, наразі, реальність інша. У той час як країни світу нарощують свої вітроенергетичні потужності, вітрова генерація в Україні проходить один із найбільш турбулентних періодів у своєму розвитку, який створює як загрози, так і нові виклики. Подальший успіх українського сектору відновлюваної енергетики фактично залежить від виконання умов Меморандуму про взаєморозуміння, підписаного Прем’єр-міністром України та галузевими асоціаціями, зокрема і УВЕА.

Чому ж так важливо виконати Меморандум? Стабільність роботи існуючих станцій ВДЕ залежить від налагодження 100% виплат за поставлену електроенергію за “зеленим” тарифом, а також від забезпечення виплати існуючої заборгованості. Багатомільйонні борги України виглядають не дуже привабливо і для існуючих гравців ринку, і для майбутніх інвесторів. Чому? Бо в Україні правила гри змінюються під час гри – і жоден інвестор не зацікавлений тут будувати. Занадто турбулентно.

І тут маємо говорити про декілька складових. По-перше, майже всі проєкти із будівництва станцій ВДЕ були реалізовані за рахунок кредитних коштів, виплата яких була гарантована визначеним законодавством розміром “зеленого” тарифу. А по-друге, виконання обов’язку із виплати заборгованості є своєрідним іспитом для Уряду, від виконання якого залежить довіра інвесторів до майбутніх проєктів, і не тільки в секторі ВДЕ, а й без перебільшення, в усіх галузях економіки України.  Це як справа честі - важливо, зберегти дію “зеленого” тарифу тим станціям, які вже його отримали, відповідно до діючого законодавства, до 31 грудня 2029 року. Тобто зворотної, ретроспективної зміни закону у правовій державі немає бути. Усі законодавчі акти, прийняті в Україні стосовно сектору ВДЕ гарантують державну підтримку виробництва “зеленої” електроенергії через дію “зеленого” тарифу. Відтак, ми очікуємо, що Парламент прийме відповідні законодавчі ініціативи, які дозволять передбачити державну підтримку сектору ВДЕ, без якої не можливо зберегти нормальне функціонування існуючих об’єктів.

Інша ситуація з майбутніми проєктами. Відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення конкурентних умов виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії” (Закон про аукціони в секторі ВДЕ), прийнятого ще в квітні 2019 року, державна підтримка майбутніх проєктів (після 2022 року) здійснюватиметься вже з використанням інших механізмів, зокрема, через проведення “зелених” аукціонів. Проте, за відсутністю рішення про забезпечення поточних виплат за “зеленим” тарифом, аукціони так і не були започатковані. 

Саме тому бізнес шукає нові можливості, які б дозволили через 2-3 роки будувати нові об’єкти. Серед таких можливостей можна зазначити наступні: розбудова національної вітроенергетичної промисловості з державною підтримкою національного виробника обладнання та генерація “зеленої” електроенергії з подальшим її використанням для виробництва “зеленого водню”, який є не просто екологічним енергоносієм, а технологією, яка здатна вирішити ключову проблему сучасної енергетики - балансування ВДЕ в енергетичній системі та акумулювання вітрової енергії. Враховуючи значний потенціал України з розвитку ВДЕ, між ЄС та Україною було досягнуто угоди про забезпечення Україною 10 ГВт “зелених” потужностей необхідних Європі для виробництва цього новітнього енергоносія. 

Але чи стануть ці можливості реальністю, чи плани знову зміниться в процесі, а інвестори витратять кошти на будівництво нових об’єктів,  які так і не зможуть запрацювати?