Як розвиватися бізнесу в умовах «нової енергетичної нормальності»

share

Українська енергетика переживає глибоку трансформацію. Вже зараз малий і середній бізнес може значно «потіснити» монополістичних гігантів в енергетичній галузі. Це буде реакцією на минулу систему, що дозволяла в Україні вже майже 30 років одним отримувати надприбутки, а іншим потерпати від неконкурентних умов. Але ми можемо і повинні впливати на майбутнє, де прогресивні технології змінюють правила гри.

Необхідно швидко переосмислити стратегію на зараз, середньострокову й довгострокову перспективу. Ми спостерігаємо кризову ситуацію на ринку електричної енергії з небаченими заборгованостями, маніпуляціями і відвертими зловживаннями. В додаток - зношеність генеруючих потужностей, розподільчих і магістральних  електромереж, величезні втрати в мережах, відсутність нормальних умов і прозорих правил гри, втрачену довіру у внутрішнього й міжнародного інвестора. Існує великий запит на зміни і вони неминучі.

Все більш значимі й відчутні є світові тренди на шляху до декарбонізації через загрози кліматичних змін. Протягом найближчих 5-10 років ми мусимо замістити технологічно і морально застарілі теплові електростанції відновлюваними джерелами електроенергії (ВДЕ). Ресурс АЕС теж вичерпується, і через 10 років має початися БЕЗПЕЧНЕ виведення з експлуатації перших блоків, що є досить дорогим і за попередніми оцінками експертів складає близько 500-700 млн. доларів США лише для 1 енергоблоку АЕС. Вся ця велика генерація отримана нами в спадок від того самого “совка”, який ми всі полюбляємо часто критикувати. При цьому за час незалежності самі ми спромоглися добудувати лише 2 енергоблоки (з 15 з наявних) АЕС, які наполовину були вже готові.

Однак за останні декілька років зроблений значний ривок в сторону виробництва чистої енергії, побудовано понад 8 ГВт встановленої потужності об’єктів ВДЕ (сонце, вітер, біомаса, біогаз). Так, маємо великий технічний і фінансовий дисбаланс. Технічний через непрогнозовану генерацію сонячних і вітрових електростанцій і відсутність балансуючих потужностей, а фінансовий через дотаційний “зелений” тариф, абсолютно зарегульований ринок електричної енергії, маніпуляції і торгівлю “повітрям” недобросовісними учасниками ринку, відсутність державницької позиції регулятора (НКРЕКП) і Антимонопольного комітету. При політичній волі всі ці виклики і труднощі можна і потрібно подолати. Але ключовим є те, що трансформація енергетичного ринку почалася і енергосистема вже ніколи не буде такою, як вчора.

Шлях до 100% renewables (відновлюваних джерел енергії) є безповоротним, ніхто в цьому вже не сумнівається. Ми або знайдемо можливості і реальні механізми це зробити самі, або нас змусить це зробити цивілізований світ, бо ми живемо на одній планеті. Географічно ми знаходимось в Європі, а не в Африці, що значно сприяє в підтримці з боку ЄС, адже сусідів всі хочуть мати пристойних і адекватних. І якщо ми не сильно будемо пручатись, нам допоможуть стати успішними, енергетично чистими та ефективними. Викиди СО2 разом з наслідками глобального потепління від парникового ефекту – є спільними викликами для всіх країн, всіх людей.

Європарламент вже проголосував за введення вуглецевого податку на товари, що імпортуються в ЄС з країн, де не дуже піклуються про скорочення викидів СО2, що стосується, в тому числі, України. Ціль – Європа має стати вуглецево нейтральною до 2050 року, та стимулювання всіх, хто не поспішає до такого результату. А враховуючи, що Байден одним з перших рішень на посаді Президента повернув США до Паризької кліматичної угоди, посилення до зменшення викидів в світі стає очевиднішим.

Крім того, в ЄС хочуть зобов'язати банки звітувати про долю інвестицій в проекти відновлюваної енергетики. Якщо таку пропозицію приймуть, то з 2022 року банки Євросоюзу повинні будуть публікувати в фінзвітах «зелену» частину від загальної суми позик. А кредитори змушені будуть звітувати про доходи «зеленого» бізнесу.

Разом з кризовим переходом і загрозами завжди є можливості, які варто використати. До сьогодні ми були значно обмежені в своєму розвитку через побудовану олігархічну й монопольну систему на виробництво і постачання електричної енергії. Тепер же з’являється можливість і гостра необхідність у впровадженні об’єктів «зеленої» енергії. Цьому також сприяє поява нових технологій, які вже стали конкурентними за технічними характеристиками і економічними показниками.

Справжнім викликом є розвиток нових технологій накопичення електроенергії. Однак, сьогодні впевнено можна стверджувати про наявну можливість заміщувати значну частину споживаної електроенергії власними джерелами, в першу чергу сонячними та вітровими електростанціями, навіть без систем накопичення.

Фотоелектричні станції для компенсації власного електроспоживання вже встановлюють на дахах виробничих підприємств, торгових і офісних приміщень. Для цього не потрібно проходити важкі бюрократичні процедури з отримання Технічних умов на приєднання, проведення регуляторних заходів в НКРЕКП і ДП “Гарантований покупець”, як для “зеленого” тарифу. Залежно від режиму роботи підприємства, за рік можна замістити біля 30-50% електроенергії в такий спосіб. З введенням RAB-тарифів на розподіл і здорожчання електроенергії такий внутрішній інвестиційний проект може окупитися за 3,5-4 роки. 

Подібні екологічні ініціативи допоможуть бізнесу стати менш залежним від монопольного становища на ринку електроенергії, отримати меншу собівартість продукції, в перспективі уникнути перешкод при експорті і додаткових фінансових витрат за викиди СО2.

Сьогодні енергетична галузь доведена до такого стану, що ми змушені були зимою просити про додаткову потужність з Республіки Білорусь і Росії, аби уникнути віялових відключень. Тому тепер можна оцінювати, що кожна вироблена кВт*год відновлюваними джерелами – це не лише маленький крок до позбавлення олігархічної залежності, а й перешкода для енергетичного зашморгу з боку Росії.

Філософія розвитку електричних мереж зміщується до розподіленої малої генерації з акумуляцією. Це вже не космічні технології за нерозумні кошти, а реальні практичні кейси в багатьох країнах світу. Сьогоднішня криза в монополізованій олігархами енергетичній галузі – унікальний шанс для позбавлення залежності від такого явища.

Електрична енергія є найзручнішим видом енергії для споживача. Настає час нових умов величезного ринку такого ресурсу, яким користується кожне промислове підприємство, комерційна організація, державна установа, домашнє господарство. Вивільняється значна ніша ринку виробництва електроенергії. Прогресивні технології замість нафтових і газових родовищ тепер є головним фокусом уваги в світі.

Настає час революції! Технологічної цього разу. І наслідками будуть нові економічні й навіть геополітичні розклади в глобальному світі.