Біогазова енергетика України: сьогодення, минуле і майбутнє

share

Сьогодення біогазової енергетики України при об'єктивному погляді зі сторони представляється досить непривабливим. Після десятиліття з початку будівництва перших біогазових комплексів, всі її досягнення на кінець 2020 року зводяться до 0,015% усієї виробленої в Україні електричної енергії. Практично не використовується надлишкова теплова енергія когенерації, повністю відсутнє виробництво відновлюваного аналога природного газу - біометана і ринок найбільш цінного продукту біогазових комплексів - органічних добрив з дигестата.

Причина криється, на мій погляд, в первісному нерозумінні важливості і можливостей біогазової енергетики з боку керівництва держави і депутатського корпусу, а також у відсутності продуманої стратегії розвитку всієї галузі вітчизняної відновлюваної енергетики.

Спочатку недостатні заходи стимулювання, обмежені низьким зеленим тарифом на вироблену з біогазу електроенергію, що не викликали інтересу у широкого кола потенційних інвесторів. Як наслідок, перевагу всі минулі роки віддавали високорентабельним проектам з виробництва електроенергії зі звалищного газу полігонів побутових відходів і будівництва нечисленних біогазових комплексів при цукрових заводах.

На відміну від ряду країн Західної Європи, де спочатку високі зелені тарифи і комплекс додаткових заходів стимулювання призвели до масового будівництва біогазових комплексів, в Україні розвиток біогазової енергетики мав обмежений характер і було особистою заслугою керівників окремих інноваційних агрохолдингів.

У країнах ЄС початковий стимул для участі європейських інвесторів в біогазових проектах у вигляді високих зелених тарифів і суворої екологічної політики, у міру досягнення окупності капітальних витрат, змінювався іншими заходами стимулювання. Серед яких найбільш відомими є преміуми на різницю між фіксованою ціною електроенергії і її середньою вартістю на ринку і звільнення від деяких податків.

Протягом останніх 5 років в ряді країн Європи - Данії, Швеції, Нідерландах, Франції, Італії та Великобританії - пріоритет в сфері стимулювання біогазової енергетики все сильніше починав приділятися глибокій переробці вихідної сировини - збагаченню біогазу. Продукт такої переробки - біометан - став використовуватися в якості безвуглецевого транспортного палива і закачуватися в мережі природного газу. У Німеччині, яка з її 11 ГВт біогазових потужностей (7,8% в загальному виробництві електроенергії) є безумовним лідером світової біогазової енергетики, багато біогазових комплексів переорієнтувалися на гнучке внутрідобове виробництво електроенергії для продажу в години сприятливої цінової кон'юнктури.

В даний час стан біогазової енергетики України можна охарактеризувати одним словом - виживання. Хронічні неплатежі на вироблену електроенергію, з одного боку, і необхідність виплачувати банківські кредити з іншого, поглиблюються високими витратами на придбання або вирощування основного виду сировини - силосної кукурудзи.

Внаслідок цього зупинено заплановані раніше нечисленні проекти. До того ж, практично вичерпані перспективні для видобутку біогазу полігони побутових відходів. Відсутні зрозумілі сигнали з боку причетних державних структур.

Чи можна очікувати позитивної реакції державних чиновників і депутатів на заклики Біоенергетичної Асоціації України перейнятися проблемами галузі і усвідомити її важливість для декарбонізації секторів промисловості, недоступних для інших видів відновлюваної генерації? Чи варто сподіватися на прийняття внесених БАУ поправок до чинного законодавства для стимулювання виробництва біометана? На ефективну участь діючих і потенційних біогазових комплексів в довгоочікуваних аукціонах? На мій погляд, - не варто. З цілої низки причин. Серед основних - важкий стан економіки, повне нерозуміння здебільшого депутатського корпусу головного призначення зеленої енергетики - запобігання кліматичної катастрофи,  відсутність продуманої стратегії її розвитку.

Чи може стати рятівним рішенням зелений тариф на біометан? На мій погляд - не стане. Час для стимулювання в Україні виробництва і становлення ринку біометану - безповоротно втрачений. Зелений тариф на біометан в розмірі 0,1239 євро за квт*год ситуацію не врятує. Оскільки означає 496 євро за 1000 куб.м біометана при його собівартості 350 - 700 євро за 1000 куб.м і при вартості еквівалентного обсягу природного газу в районі 150 євро. Починати розвиток і становлення ринку біометана в сьогоднішніх реаліях - означає приректи біогазову галузь, в кращому випадку, на стагнацію. Але ніяк не на швидкий та впевнений розвиток.

Рятівною соломинкою могло б стати використання можливостей біогазової енергетики для ефективного виробництва іншого відновлюваного газу - зеленого водню. Необхідна для промислового виробництва технологія давно відома та випробувана на повному аналогу біометана - природному газі. За допомогою якої сьогодні виробляється майже 90% з 75 млн. тонн щорічно виробленого "сірого" водню. Технологія парового риформінгу біометана економічно набагато ефективніше електролізу води з використанням ВДЕ. При використанні парового риформінгу не будуть потрібними ні зелений тариф, ні інші заходи стимулювання з боку держави. При цьому - більш низька, ніж в разі електролізу води, собівартість виробництва, прийнятні терміни окупності проектів і конкурентоспроможна, в порівнянні з "сірим" воднем, вартість після завершення періоду амортизації.

Виробництво "зеленого" водню з біомаси в Україні має потенціал для повного переходу на нього наявного в країні парку великовантажного транспорту і декарбонізації вітчизняної сталеливарної промисловості.

Розподілене виробництво "зеленого" водню з біомаси для локального використання не вимагає транспортування на далекі відстані і може стати реальністю вже найближчим часом.

Виробництво біоводню може стати новим перспективним вектором розвитку біогазової енергетики.