Звіт Укренерго з оцінки відповідності генеруючих потужностей: системи накопичення і відсутність біоенергетики

share

 

13 березня Регулятор затвердив Звіт з оцінки відповідності (достатності) генеруючих потужностей, розроблений НЕК «Укренерго». Цей стратегічно важливий документ затверджується вперше з моменту першої розробки, а саме з 2017 року. Звіт має рекомендаційний характер і сформований на основі вивчення низки сценаріїв розвитку енергетики та економіки України.

У документі розглядається базовий сценарій розвитку електрогенеруючих потужностей енергосистеми України у десятирічній перспективі, який враховує заплановані заходи з розвитку генерації, заходи з розвитку систем управління попитом та забезпечення операційної безпеки, аналіз ризиків порушення роботи енергосистеми та способів їх мінімізації.

Цільовий сценарій Звіту передбачає:

- забезпечення до 2030 року постійно доступної робочої потужності ТЕС на рівні не менше 12 ГВт за рахунок їх реконструкції та зниження шкідливих викидів.

- наявність 2-х одиниць газомазутних блоків по 300 МВт як додаткового резерву потужності енергосистеми

- підтримка встановленої потужності АЕС на існуючому рівні (13,8 ГВт) та початок реалізації заходів, що забезпечать своєчасне заміщення енергоблоків АЕС, які будуть виводитися з експлуатації

- реалізація планів введення в експлуатацію потужностей ГАЕС (якщо вони не будуть введені вчасно, необхідне впровадження систем акумулювання енергії для заміщення їх потужності)

- запобігання профіциту виробництва електроенергії в окремі періоди часу можливе або за рахунок короткочасних обмежень потужності ВДЕ, або тривалих (більше доби) обмежень потужності АЕС (реалізація надлишків виробництва за рахунок експорту малоймовірна, тому що у цей же період часу в суміжних енергосистемах також дуже низький попит).

У цьому пості я виділив важливі моменти Звіту, а повний документ ви можете завантажити на сайті Укренерго.

Акумуляція енергії: дуже потребуємо, але стимулів ще немає

За розрахунками Укренерго, енергосистема України вже сьогодні не відповідає вимогам відповідності генерації і при зростанні потужностей СЕС та ВЕС проблеми забезпечення операційної безпеки будуть загострюватись ще більше. Рішенням у цій ситуації має стати введення в експлуатацію 2 ГВт високоманеврових потужностей генерації зі швидким стартом (включення з нуля та вихід на номінальну потужність протягом 15 хвилин) та 2 ГВт швидкодіючих резервів на базі систем акумулювання електричної енергії. Ці потужності нададуть можливість забезпечити ОЕС України необхідними резервами регулювання для виконання вимог відповідності в перспективі до 2030 року.

Але для швидкого введення подібних потужностей, Україна має прийняти відповідні зміни до законодавства. Наразі, як ми писали у попередніх матеріалах, до Верховної ради України було подано 2 законопроекти, що мають врегулювати використання систем накопичення енергії (СНЕ). Зокрема, вони вводять поняття СНЕ та операторів СНЕ, встановлюють вимоги до ліцензування таких систем, а також містять положення щодо конкурсних процедур на будівництво потужностей СНЕ. 

На думку Максима Сисоєва, радника у компанії Dentons, ці законопроекти ще потребують подальшого опрацювання та знаходження компромісу між учасниками процесу, а, отже, процес узгодження фінальної версії законопроекту займе певний час. 

У біоенергетику не вірять?

Базовий сценарій передбачає забезпечення до 2030 року постійно доступної робочої потужності ТЕС на рівні не менше 12 ГВт за рахунок їх реконструкції та зниження шкідливих викидів. А також, підтримку встановленої потужності АЕС на існуючому рівні (13,8 ГВт) та початок реалізації заходів, що забезпечать своєчасне заміщення енергоблоків АЕС, які будуть виводитися з експлуатації. 

Це пов’язано з тим, що до 2030 року більшість українських атомних реакторів та ТЕС відпрацюють свої понаднормативні строки експлуатації, внаслідок чого вже з 2025 року енергосистема не буде відповідати вимогам достатності генеруючих потужностей. 

Для підтримання такої кількості базових потужностей пропонується, зокрема, забезпечення інвестиційної привабливості традиційної генерації, впровадження засобів з управління попитом та інші види цільової державної підтримки.

Водночас, в Україні “простоює” величезна кількість ресурсів, які можна залучати для виробництва енергії, водночас вирішуючи інші економічні та екологічні проблеми. Мова йде про біоенергетичні проекти, які можуть використовувати відходи агровиробництва, тваринництва, деревної промисловості та побутові відходи для генерації електроенергії. Станом на кінець 2019 року в Україні працює лише 126 МВт станцій на біомасі та біогазі.

За належної державної підтримки, нові об’єкти біоенергетики постачатимуть в українську енергосистему як “базові”, так і “маневрові” кіловат-години. А враховуючи ресурсний потенціал, це можуть бути сотні та тисячі мегават потужностей, що будуть замінювати старі брудні ТЕС та АЕС, підвищувати енергетичну незалежність країни, та зменшувати шкідливі викиди в атмосферу. 

У той же час, Оператор системи передачі у пропозиціях та рекомендаціях (ст. 82) не згадує розвиток біоенергетики як одне з рішень вирішення нагальних проблем енергосистеми України. Це дивує, адже розвиток цього сектору дозволить, крім іншого, наблизити виконання положень Енергетичної стратегії та пришвидшити перехід України до сталої енергетики.