Чого не вистачає для розвитку "зеленої" біоенерегетики в Україні?

share

Чому на ринку "зеленої" енергетики України є безумовний успіх в реалізації проєктів СЕС і ВЕС, та провал в реалізації електростанцій на біомасі та біогазі, з іншого боку?

Станом на початок 2020 року загальна потужність введених в експлуатацію сонячних і вітрових електростанцій складає 6 500 МВт, при цьому потужність електростанцій на біомасі та біогазі складає лише 177 МВт, тобто менш ніж 3% від загальної потужності СЕС і ВЕС!

Таку ж катастрофічну пропорцію маємо і в кількості реалізованих проєктів: більше 700 працюючих проєктів СЕС і ВЕС в Україні , а проєктів з біомаси та біогазу менше 50. Тобто, лише біля 7% від загальної кількості проєктів СЕС і ВЕС.

Виникає питання: чому? Чому в аграрній країні немає потужного розвитку біоенергетичної галузі?

Складна технологія? Але в Німеччині кількість таких об'єктів більше 8 000!

Невигідно? По-перше, окупність таких проєктів становить 3-7 років. По-друге, вирішується питання утилізації відходів аграрного чи іншого виробництва. По-третє, виробляється побічний продукт – теплова енергія.

Для того, щоб відповісти на це питання, необхідно вивчити досвід ринку сонячних і вітрових проєктів, який так схожий з "зеленим" ринком біомаси.

Принциповий підхід будь-якого інвестора або банківської установи є інвестування не в ідею, а в готовий для цього проєкт, при якому враховуються такі чинники:

  • фінансовий та ресурсний аналіз проєкту
  • наявність земельної ділянки з призначенням земель енергетики
  • дозвіл на приєднання до електричних мереж
  • дозвіл від місцевих органів влади на реалізацію проєкту
  • дозвіл на початок виконання будівельних робіт, тощо.

Тому, починаючи з 2010 року, в Україні стали з'являтися девелопери, тобто компанії, які займаються всіма перерахованими вище речами з метою подальшого продажу підготовлених проєктів СЕС або ВЕС іноземним або місцевим інвесторам.

Слід зазначити, що не тільки класичні девелопери готували проєкти на продаж, також для конкурентоздатності такі функції виконували проєктні та будівельно-монтажні компанії. Лідери ринку будівництва СЕС – компанії KNESS, Helios Strategia та ЕДС-інжиніринг тому приклад. Також і я, будучи директором компанії ІКНЕТ, неодноразово проходив шлях починаючи від ідеї реалізації та закінчуючи передачею корпоративних прав інвестору вже готового для будівництва проєкту . Отже, будь-яка компанія могла виконувати функцію девелопера.

Зовсім інакше виглядає "зелений" ринок біомаси та біогазу, тому що виконувати функцію девелопера здебільшого може лише власник сировини, тобто аграрна компанія!

Оскільки:

  • земельна ділянка під будівництво електростанції повинна бути в безпосередній близькості до сировинної бази, тобто на території аграрної компанії;
  • гарантувати безперебійне постачання сировини та її вартість може лише її власник, тобто аграрна компанія.

Але поки що аграрії не бажають або не можуть брати на себе функції з підготовки проєкту та гарантування безперебійного постачання сировини з біомаси перед інвестором. І доказом цього є те, що зі 100% побудованих проєктів з біомаси та біогазу не менше ніж 80% використовують державну сировину, а саме деревні відходи лісових господарств і звалищний газ, а інші 20% – це проєкти крупних агрохолдингів, які поєднують в собі всі функції: девелопера, постачальника сировини та інвестора.

Майбутнє "зеленого" ринку біоенергетики лежить на плечах малих фермерських господарств та середніх аграрних компаній, але тільки у разі освоєння нових для них функцій, а саме розвитку проєктів енергетики.